PROFILPELAJAR.COM

Алеку Белдіман
Алеку Белдіман
Народився	1760; Ясси, Молдовське князівство
Помер	1826; Ясси, Молдовське князівство
Країна	Молдовське князівство
Діяльність	політик, перекладач, поет, історик, літописець, сатирик, землевласник
Напрямок	неокласицизм і романтизм
Жанр	хроніка, епос, лірика і сатира
Суспільний стан	рабовласник[d]
Партія	National Partyd
	; ; Медіафайли у Вікісховищі;

Алеку Белдіман (рум. Alecu Beldiman також відомий як Алекул або Алеко; 1760, Ясси, Молдавське князівство (нині Румунія) — 1826, там же) — румунський державний діяч, перекладач і поет.

Біографія

Народився в Яссах (за іншими даними в містечку Хуші) в 1760 році в боярськії сім'ї ворника Георга Белдімана (Gheorghe Beldiman, 1724—1792), що походила з Трансільванії^[1].

Алеку здобув початкову освіту вдома, а також в приватних грецьких школах. Говорив по-грецьки і по-французьки. Він поступово піднімався боярською ієрархією, ставши чавушем у молдовських збройних силах 1785 року та сердаром 1789 року. У віці 34 років Алеку Белдіман став пахарником при княжому дворі Михайла Суцу, після чого був переведений в якості справника в область Нямц. У 1800 році при господарі Молдови Костянтині Іпсіланті Белдіман був призначений бургграфом в Галац. Після смерті батька він став єдиним власником кількох маєтків біля Ясс і в Бессарабії.

Дослідник Нікодає Кондееску (Nicolae Condeescu) вважає початком літературної діяльності Белдімана кінець XVIII століття. Найраніший його внесок в культурне життя, ймовірно, відноситься до 1790-их років і спочатку включав переклади французької прози і віршованої драми. Одночасно з цим Белдіман став одним з перших, хто зробив внесок в популяризацію західного театрального мистецтва. Початком театральної діяльності молдаван вважається початок XIX століття, коли Conachi, Nicolae Dimachi і Dumitrache Beldiman створили серію лялькових вистав з текстами на румунській мові. Істориками вважається, що п'єсу «Serdarul din Orhei», датовану 1811 роком, написав Алеку Белдіман.

Аліку Белдіман став постельником [ro] в 1818 році і ісправником Ясс в 1819 році при господарі Михайлові Суцу. У період з 1810 по 1820 рік займався багатьма перекладами. До 1820 року він став найпродуктивнішим перекладачем в Молдавії, сприяючи вестернізації і розповсюдженню ідей Просвітництва. Його роботи поширювалися в друкованому вигляді Захарієй Каркалечі або копіювалися вручну.

Анттгреуькі настрої Белдімана досягли піку в 1821 році, коли вторгнення Священного загону вигнало його та інших румунських бояр з Молдавії. Це надихнуло Алеку на написання епічної поеми «Tragodiea Moldovei». Незважаючи на політичну значимість і мальовничі деталі, робота була широко відкинута як зразок виключно поганого листа. Після повернення додому Белдіман вступив в конфлікт з господарем Іоніце Стурдзою, який в 1824 році заключив його в монастир Тазлау (Mănăstirea Tazlău). Хоча зрештою Белдімана випустили на свободу, він залишався в тіні до кінця свого життя. Його останній опублікований переклад вийшов в 1824 році — це був перший том книги Вільяма Кокса «Travels into Poland, Russia, Sweden and Denmark».

Помер в 1826 році. Був похований в сімейному склепі православної церкви Talpalari в Яссах. Залишив велику кількість рукописів, які, були продані місцевому колекціонерові.

Сім'я

Аліку Белдіман був тричі одружений. Його перша дружина, ім'я якої невідоме, належала родині Романо (Romano). Другою дружиною була Ілеана (Ileana), сестра логофета і поета Костаче Конаки [ro], родича Миколи Вогоріде, майбутнього каймакама Молдавського князівства. Остання дружина була Олена Гречану (Elena Greceanu).

Його сім'я продовжувало відігравати певну роль в молдавській, а потім румунській політиці; його онук Александру Белдіман був журналістом і публіцистом.

Література

Pippidi, Andrei. «Constantin Brîncoveanu, personaj al abatelui Prévost», Studii de Literatură Universală, Bucureşti, XVI: 163.
Academia Republicii Populare Române, Dicţionar Enciclopedic Român, Editura Politică, Bucureşti, 1962—1964.