PROFILPELAJAR.COM

	Автономна Радянська Соціалістична Республіка Німців Поволжя ; Autonome Sozialistische Sowjetrepublik der Wolgadeutschen; Автономная Советская Социалистическая Республика Немцев Поволжья
Прапор	Герб
	АРСР НП: історичні кордони на карті
Столиця	Енгельс
Мови	німецька, російська
Форма правління	Радянська республіка у складі РРФСР
	Голова (Центральний виконавчий комітет)
- жовтень 1918 - березень 1919	Ернст Рейтер
Історія
- Засновано	19 жовтня 1918
- Ліквідовано	28 серпня 1941
	Площа
- 1939	28 200 км2
	Населення
- 1939	606 532 осіб
Густота	21,5 осіб/км²
Валюта	карбованець
Попередник	Наступник
	Самарська губернія
Саратовська область
Волгоградська область
	Вікісховище має мультимедійні дані; за темою: Автономна Радянська Соціалістична Республіка Німців Поволжя

Автономна Радянська Соціалістична Республіка Німців Поволжя (нім. Autonome Sozialistische Sowjetrepublik der Wolgadeutschen; рос. Автономная Советская Социалистическая Республика Немцев Поволжья) ― автономна республіка поволзьких німців у складі РРФСР.

Імміграція німців до Росії

У 1762—1763 роках імператриця Катерина II своїми маніфестами запросила жителів європейських країн переїхати до Росії і оселитися на берегах річки Волги. На запрошення відгукнулися тисячі жителів з німецьких держав (Гессена, Бадена, Саксонії, Гольштейну, Майнцу та інших), володінь Габсбургів, Швейцарії, Нідерландів, Франції, Данії, Швеції та інших країн Європи.

З 1764 до 1768 ріку в Поволжі на територіях сучасних Саратовської і Волгоградської областей було утворено 106 німецьких колоній, у яких оселилися 25 600 осіб. До початку XX століття в Поволжі було 190 колоній з населенням 407,5 тисяч осіб переважно німецької національності, яких з кінця XIX століття офіційно називали «німці Поволжя» або «поволзькі німці» (die Wolgadeutschen)

Коротка історія та адміністративний поділ

19 жовтня 1918, декретом РНК РРФСР була утворена перша в РРФСР автономна область — Автономна область німців Поволжя (використовувалося також назва Трудова комуна німців Поволжя) у складі РРФСР з адміністративним центром у м. Саратов (з 19 жовтня 1918 по травень 1919). Потім адміністративним центром стало місто Баронськ (назв. Катеріненштадт з травня до 4 червня 1919 і назв. Марксштадт з 4 червня 1919, був адміністративним центром до 24 липня 1922). 24 липня 1922 адміністративний центр області перенесено в приєднаний до автономії 22 червня місто Покровськ (в 1931 перейменований в м. Енгельс).

АО німців Поволжя включила 3 повіти (Голокарамишський — с. Голий Карамишев, Катериненштадтський — м. Катериненштадт та Рівненський — с. Рівне, а 22 червня 1922 до складу області включено Покровський повіт).

19 грудня 1923 АО німців Поволжя перетворена в Автономну РСР німців Поволжя з площею 28 200 км ² і 576 тис. мешканців (1933). З 1928 по 1934 роки АРСР НП входила до складу Нижньо-Волзького краю РРФСР, з 1934 по 1936 роки — до складу Саратовського краю РРФСР. У 1939 близько двох третин населення були німцями. Столицею республіки було місто Енгельс.

АРСР німців Поволжя включала 22 кантони: Бальцерський, Гмелінський, Гнаденфлюрський, Добринський, Зельманський, Золотовський, Іловатський, Каменський, Красноярський, Краснокутський, Куккусський, Лізандергейський, Маріентальський, Марксштадтський, Палласовський, Старо-Полтавський, Тернівський, Унтервальденський, Федоровський, Франкський, Екгеймський , Ерленбахський кантони та м. Енгельс.

Після початку війни з Німеччиною німців Поволжя Указом Президії Верховної Ради СРСР від 28 серпня 1941 року було огульно звинувачено у співпраці з німецькою владою і виселено до Казахської РСР, Алтаю й Сибіру. Територія АРСР німців Поволжя була розділена між Саратовською (15 кантонів) і Сталінградською (Волгоградською) (7 кантонів) областями.

У 1990-х роках організації російських німців висловлювали пропозиції з відновлення Республіки німців Поволжя^[1].

Населення

12 червня 1924 року німецьку мову впроваджено як другу державну і як мову навчання в школах. У той період швидкими темпами почалося будівництво народної освіти і створення німецького державного видавництва. Прийнятою в 1937 році Конституцією (Основним Законом) АРСР німців Поволжя державними мовами республіки встановлено російську та німецьку.

Поряд з цим АРСР німців Поволжя була однією з перших республік суцільної грамотності: у АРСР НП нараховувалося 171 національна середня школа, 11 технікумів, 3 робітфаки, 5 вузів. Крім того, було 172 колгоспні клуби, будинки культури, Німецький національний театр і дитячий театр. Видавалась 21 газета німецькою мовою^[2].

**Національний склад АРСР німців Поволжя за переписом 1926 й 1939 років**
Національність	Чисельність (1926)	% (1926)	Чисельність (1939)	% (1939)
Німці	379 630	66,42 %	366 685	60,46 %
Росіяни	116 561	20,39 %	156 027	25,72 %
Українці	68 561	11,99 %	58 248	9,6 %
Казахи	1353	0,24 %	8988	1,48 %
Татари	2109	0,37 %	4074	0,67 %
Мордва	1429	0,25 %	3048	0,5 %
Білоруси	159	0,03 %	1636	0,27 %
Китайці	5	0 %	1284	0,21 %
Євреї	152	0,026 %	1216	0,20 %
Інші	1619	0,28 %	5326	0,88 %
Всього	571 578	(100,00 %)	606 532	(100,00 %)

Політичний устрій

Головним органом державної влади АРСР НП був Центральний виконавчий комітет Ради АРСР німців Поволжя (з 1937 року — Верховна Рада АРСР німців Поволжя), який був законодавчим (представницьким) органом, що формується з 1937 року на основі загальних виборів. На постійній основі працювали Президія ЦВК АРСР НП (з 1937 року — Президія Верховної Ради АРСР НП), решта членів ЦВК (з 1937 — депутати Верховної Ради) збиралися на сесії 10-12 разів на рік.

Виконавчу владу очолювала Рада народних комісарів (РНК) АРСР НК у складі десяти народних комісаріатів: внутрішніх справ, юстиції, охорони здоров'я, фінансів, сільського господарства, праці, соціального забезпечення, а також робітничо-селянська інспекція і рада народного господарства. Монополія зовнішньої політики і зовнішньої торгівлі належала РНК СРСР. Було дозволено утворення відповідного апарату зовнішньої торгівлі в республіці. З питань оборони декрет передбачав утворення військового комісаріату. Він підпорядковувався військовому комісаріату Нижньо-Волзького краю. Безпосередньо при Раднаркомі АРСР НП було утворено управління Об'єднаного державного політичного управління СРСР (потім — управління ОГПУ-НКВД СРСР)

Для збереження фінансового та економічного пріоритету центральної влади РРФСР наркомати фінансів, праці, робітничо-селянська інспекція на території АРСР НП підпорядковувалися відповідним центральним органам РРФСР. За виконання планових завдань повну відповідальність ніс Раднарком АРСР НП^[4].