Авдієнко Михайло Оверкович
Народився	1892 Воскресенка, Олександрівський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія
Помер	8 вересня 1937(1937-09-08) Сандармох, Повенецьке міське поселенняd, Медвеж'єгорський район, Карельська АРСР, РРФСР, СРСР ·вогнепальна рана
Поховання	Сандармох
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	військовослужбовець, революціонер, журналіст, статистик
Галузь	політична діяльність[1], журналістика[1] і статистика[1]
Знання мов	українська[1]
Партія	УСДРП і Українська комуністична партія

Миха́йло Ове́ркович Авдіє́нко (* 21 травня 1892(18920521), Воскресенка, Запорізька область — † 8 вересня 1937, спецкомбінат НКВС СССР в карельському урочищі Сандармох^[2]) — український революціонер лівого спрямування. Член Центральної Ради та ЦК УСДРП, у часи совєцької окупації України — член ЦК УКП, редактор статистичного видання УСРР, очолював Центральне статистичне управління, був членом ВУЦВК^[3].

Убитий групою НКВС в урочищі Сандармох.

Народився в Олександрійському повіті Катеринославської губернії в заможній селянській сім'ї. Закінчив народну школу. Воював на фронтах Першої світової війни, служив солдатом у Петрограді. Активний учасник революційних подій 1917 року в Петрограді (депутат Петроградської ради робітничих і солдатських депутатів) і Києві — від ЦК УСДРП. Працював гласним міської думи; згодом став членом Всеукраїнської ради військових депутатів, ЦР і ЦК УСДРП^[3]. Входив до складу Української Центральної Ради 3-го скликання.

У 1918 році — член групи «незалежників». Після відбуття Директорії до Білої Церкви 15 листопада 1918 року — у складі створеного при ЦК УСДРП Українського військово-революційного комітету, що керував антигетьманським повстанням у Києві^[3]. 1919 разом з цією групою увійшов до Всеукраїнського ревкому для збройної боротьби проти російсько-большовицького уряду Раковського. Разом з А. Річицьким налагодив видання газети «Червоний прапор» і фактично став її редактором. Писав невеликі статті на актуальні теми^[3]. Від 1920 року — член Центрального Комітету Української комуністичної партії, від неї входив до колегії Наркомату внутрішніх справ УСРР. Засуджений 12.11.1924 Особливою нарадою при Колегії ОГПУ до 3 років заслання, але 06.02.1925 вирок скасовано, а справу припинено. Після саморозпуску УКП в березні 1925-го вступив до КП(б)У, очолював Центральне статистичне управління, був членом ВУЦВК. Автор спогадів «Лютнева революція в Петрограді і УСДРП»^[3]. Був редактором видання «Радянський статистик».

Засуджений 26.02.1934 «трійкою» при ГПУ УСРР до 10 років ув'язнення, відправлений до біломорських концтаборів ГУЛАГ. Був на каторжних роботах у Біломорсько-Балтійському таборі, працював там у хутрорадгоспі. Рішенням трійки НКВД Карельської АССР від 26 серпня 1937 розстріляний 8 вересня 1937 року в урочищі Сандармох (нині в Медвеж'єгорському районі, Карелія).

Реабілітований самими комуністами 9 квітня (за інш. даними — 15 квітня^[3]) 1966 року.

• Осташко Т. С. Авдієнко Михайло Овер'янович [Архівовано 18 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 14. — ISBN 966-00-0734-5.
• В. І. Головченко, Д. В. Веденєєв. Авдієнко Михайло Оверкович [Архівовано 13 травня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
• Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.
• Верстюк В. Ф., Осташко Т. С. Діячі Української Центральної Ради. — К., 1998.

• Авдієнко, Михайло Овер'янович [Архівовано 22 березня 2022 у Wayback Machine.] // ВУЕ
• Поминальные списки Карелии, 1937—1938: Уничтоженная Карелия [Архівовано 13 травня 2016 у Wayback Machine.]