Іртиш
Іртиш біля селища Черлак (Омська область)
Мапа басейну Іртиша
47°24′52″ пн. ш. 90°12′56″ сх. д. / 47.414527777778° пн. ш. 90.215544444444° сх. д. / 47.414527777778; 90.215544444444
Витік	Монгольський Алтай
• координати	47°24′52″ пн. ш. 90°12′56″ сх. д. / 47.414527777778° пн. ш. 90.215544444444° сх. д. / 47.414527777778; 90.215544444444
Гирло	Об
• координати	61°04′50″ пн. ш. 68°49′50″ сх. д. / 61.080555555556° пн. ш. 68.830555555556° сх. д. / 61.080555555556; 68.830555555556
Басейн	Об→Обська губа→Карське море→Північний Льодовитий океан
Країни:	Росія  Казахстан  КНР
Регіон	Ханти-Мансійський автономний округ — Югра
Довжина	4 248 км
Площа басейну:	1 643 000 км²
Середньорічний стік	3000 м³/с
Притоки:	Ішим, Вагай, Тобол, Конда, Оша, Ülbi Riverd, Uba Riverd, Бухтарма (річка), Тара, Уй, Ом, Туртас, Дем'янка, Шиш, Туй, Нарим, Qaljırd, Kürshim Riverd, Burqin Hed, Qaba riverd, Bashkurkad, Kokshad, Imsysad, Inzhurad, Takmysd, Sogomd, Q756422?, Polovinkad, Karakunduskad, Syrtsad, Churbashd, Bartakd, Kaysyd, Bolshoy Ingaird, Kunduskad, Sargisd, Tentisd, Bolshaya Suprad, Bichad, Kilikd, Q756937?, Q757092?, Katanguykad, Byzovkad, Aremzyankad, Ananyevkad, Pelinad, Q757283?, Stepanovkad, Yarkad, Ibeykad, Zamaraykad, Sargatkad, Bugumbasd, Bolshaya Taychinkad, Чаган[d], Noskad, Q4055098?, Avlukhad, Angaiskad, Arkarkad, Artynkad, Q4091821?, Bolshoy Kilikd, Imisd, Q4211955?, Kipd, Q4222624?, Kundukd, Q4299699?, Nekhlyudikhad, Nyukhalovkad, Q4331913?, Q4365397?, Podchugasnayad, Staraya Syrtsad, Taymad, Taltymkad, Tozepkad, Tugochaykad, Tugutkad, Ubaergand, Urashd, Usolkad, Q4506681?, Chandyshevad, Shar Riverd, Q4518284?, Zaykad, Rogalikhad, Kamyshlovkad, Avad, Avad, Bolshayad, Tevrizd, Tevrizd, Usad і Startisad
Водойми в руслі	Зайсан
Медіафайли у Вікісховищі

Ірти́ш (каз. Ертіс, рос. Иртыш, кит.: 额尔齐斯河, хант. Ԓаӈаԓ^[1]) — річка в Азії, головна притока річки Об. Протікає територією Китаю (525 км), Казахстану (1835 км) і Росії (2010 км)^[2].

• Довжина 4 248 км.
• Сточище 1 643 000 км².

Річка Іртиш найбільша притока р. Обі: за площею басейну, рівною 1 643 000 км, вона займає п'яте місце серед річок Росії, а за довжиною (4 248 км) поступається лише р. Лені. Сточище річки Іртиш і її притоки розташовані переважно на одній з величезних рівнин світу — Західно-Сибірській низовині, яка є сильно заболоченою місцевістю, слабо нахиленою на північ.

Сточище річки Іртиша характеризується великою різноманітністю фізико-географічних умов. Верхня частина сточища розташована в гірській місцевості, з виразно вираженою вертикальною зональністю. Велика частина сточища розташована в степовій і лісостеповій зонах, і лише порівняно невелика нижня частина сточища лежить в лісовій зоні. Верхня частина сточища Іртишу розташована в Китаї (КНР) та Монголії, середня частина сточища площею близько 200 тисяч км² (з довжиною по Іртишу 1 637 км) знаходиться на території Казахстану, і нижня частина сточища площею 1 340 000 км² (2 084 км нижньої течії) розташовується на території Росії.

Витоки Іртишу знаходяться в горах Монгольського Алтаю. З Китаю під назвою Чорний Іртиш він потрапляє до Казахстану в Зайсанську улоговину, де впадає в озеро Зайсан. У гирлі Чорного Іртишу знаходиться велика дельта. У Зайсан впадає багато річок з Рудного Алтаю, хребтів Тарбагатай і Саур. Посилений цими водами Іртиш витікає з озера Зайсан на північний захід через Бухтармінську ГЕС і слідом за нею розташовану Усть-Каменогорську ГЕС. Тут розташований великий промисловий центр — місто Усть-Каменогорськ. Нижче за течією знаходяться Шульбінська ГЕС і місто Семей.

Річка Іртиш протікає по Східноказахстанській і Павлодарській областях Казахстану, а також Омською та Тюменською областями. Адміністративні центри вказаних вище областей розташовані на берегах Іртишу, окрім міста Тюмень, розташованого на річці Турі. У гирлі річки Іртиш розташований центр величезного Ханти-Мансійського автономного округу Тюменської області — м. Ханти-Мансійськ. На річках сточища розташовуються такі обласні міста Казахстану, як Петропавловськ (на річці Ішим) і Костанай (на Тоболі), і такі обласні міста Росії, як Курган (на Тоболі), Челябінськ (на Міасі) і Єкатеринбург (на Ісеті). На річці Ішим також розташована столиця Казахстану Астана.

На більшій частині своєї течії від міста Семей до гирла (близько 2 900 км) Іртиш протікає Західно-Сибірською низовиною.

В межах верхньої третини річки, протягом близько 1500 км. (до міста Семей) є досить густа мережа гірських приток, що стікають з відрогів Алтаю, зокрема такі річки, як Курчум, Бухтарма і Уба. Після впадання справа річки Тульбінки (2 990 км) і зліва Шаган (2 801 км) Іртиш не приймає жодної скільки-небудь значної притоки до гирла річки Ом (1 871 км). На цьому протязі з обох боків до річки прилягають величезні області внутрішнього стоку, що становлять 521 000 км² або 31,7 % водозбору сточища річки Іртиш.

Маючи середнє падіння 25 см/км. Висота берегів тут зазвичай рівна 2-4 м. До берегів місцями підступають барханні піски, сильно засмічують річище, висота берегів при цьому може зростати до 7-8 м. На деяких ділянках до берегів підходять глинисті ували, створюючи берегові урвища заввишки до 25 м. Ложе річки піщане, а нижче за гирло р. Кальджір (3 716 км) — кам'янисте, досить часто тут зустрічаються перекати.

Навігація з квітня по листопад.

Притоки — Кальджир, Курчум, Нарим, Бухтарма, Ульба, Уба, Кизилсу, Чар, Тобол, Ом, Тара, Туй, Уй, Шиш, Ішим, Оша, Шаган, Дем'янка, Конда.

Міста — Усть-Каменогорськ, Семей (колишній Семипалатинськ), Курчатов, Аксу, Павлодар, Омськ, Тара, Тобольськ, Ханти-Мансійськ.

Живлення Іртиша змішане: в верхів'ях снігове, льодовикове і частково дощове; в нижній течії снігове, дощове і ґрунтове. Характер водного режиму також істотно змінюється. У верхній течії повінь починається в квітні, максимум у квітні — червні, спад триває до жовтня; стік річки зарегульований. У пониззі повінь з кінця травня до вересня, максимум в червні. 50 % річного стоку проходить навесні, в верхів'ях частка стоку влітку і восени по 20 %, взимку 10 %, у Тобольська відповідно 27 %, 19 % і 7 %. Середня витрата в Усть-Каменогорську 628 м³/с, Семеї близько 960 м³/с, Омську 917 м³/с, Тобольську 2150 м³/с, в гирлі близько 3000 м³/с, річний стік близько 95 км³. Розмах коливань рівня вище озера Зайсан 4,4 м, в Омська 7 м, Усть-Ішима 12,7 м, до гирла зменшується.

Ухил порядку 0,03 м на кілометр.

Льодоставу на Іртиші передує льодохід тривалістю близько 20 днів у верхів'ях і 6-10 днів в низов'ях. Замерзає у верхів'ях в кінці листопада, в низов'ях на початку листопада, розкривається у квітні.

Вода річки прісна, м'яка. Мінералізація води коливається залежно від сезону від 136—253 мг/дм³ під час повені до 300—324 мг/дм³ в зимовий період, збільшуючись по довжині Іртиша з півдня на північ до Усть-Ішима, за межами Омської області дещо знижується до впадання в Об. Сольовий склад Іртиша гідрокарбонатний кальцієвий, рідше натрієвий. Іртиш є однією з найчистіших річок нашої планети.

У Іртиші мешкають представники осетрових (осетер сибірський, стерлядь), лососевих (нельма, муксун, ряпушка), коропових (в'язь, короп, лящ, плітка, краснопірка звичайна, ялець звичайний, сріблястий і звичайний карась та ін.), окуневих (окунь, судак, йорж), миневих (минь річковий).

На річці розташовано ГЕС Kěkětuōhǎi, ГЕС Hādébùtè, ГЕС Фуюнь, ГЕС Kālàsùkè (на Чорному Іртиші).

• Бухтармінське водосховище
• Усть-Каменогорське водосховище
• Шульбінське водосховище

• 
  Іртиш у Тобольську
• 
  Іртиш в Усть-Каменогорську
• 
  Міст у місті Семей
• 
  Міст у Омську

• Найдовші річки Росії
• 14612 Іртиш — астероїд, названий на честь річки.
• Канал Іртиш-Карамай-Урумчі

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Іртиш

• р. Іртиш (рос.)
• БСЭ — Иртыш [Архівовано 14 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
• Государственный водный реестр — Иртыш [Архівовано 31 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
• Irtish At Tobol'sk [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
• Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона — Иртыш [Архівовано 26 лютого 2021 у Wayback Machine.]
• Федеральное агентство по недропользованию, Омский филиал ФБУ «ТФГИ по Сибирскому федеральному округу», Иртыш — главная водная артерия Омской области [Архівовано 22 лютого 2014 у Wayback Machine.] (рос.)