PROFILPELAJAR.COM

Бухтарма
Бухтарма
49°09′19″ пн. ш. 87°15′51″ сх. д. / 49.155229° пн. ш. 87.264229° сх. д.
Витік	Алтайські гори
• координати	49°09′19″ пн. ш. 87°15′51″ сх. д. / 49.155229° пн. ш. 87.264229° сх. д.
Гирло	Іртиш
• координати	49°44′26″ пн. ш. 83°59′25″ сх. д. / 49.740555555556° пн. ш. 83.990277777778° сх. д.
Басейн	басейн Обі
Країни:	Казахстан
Регіон	Східноказахстанська область
Довжина	336 км
Площа басейну:	12 660 км²
Середньорічний стік	214 м³/с
Притоки:	Sarymsaktyd, Belaya-Berel'd, Chernovayad, Belayad, Cheremoshkad, Khamird і Turgusund
	Медіафайли у Вікісховищі

Бухтарма (Буктирма^[1], Букторма^[2]; каз. Бұқтырма өзені) — річка в Східно-Казахстанській області, права притока Іртишу (впадає в Бухтарминське водосховище). У низці джерел, наприклад, у «РБСП», згадується як Бухтурма^[3].

Довжина річки — 336 км, площа басейну — 12 660 км² (за іншими даними довжина річки — 405 км, площа басейну — 15 500 км²)^[4]^[1]. Виток у льодовиках хребта Південний Алтай. По вододілу проходить кордон із Республікою Алтай у складі Росії. У верхів'ях Бухтарма — гірська річка, що тече у вузькій долині, у пониззі характер течії спокійніший. Живлення змішане. Повінь — навесні та влітку. Замерзає із другої половини листопада до квітня. Товщина льоду сягає 50-80 см. Вода м'яка, прісна (100—250 мг/л). Використовується для лісосплаву^[1]. Середня витрата води — 214 м³/с^[4].

У басейні Бухтарми розташоване місто Алтай.

Дослідження

Уперше долина річки була вивчена комісією під керівництвом П. Бабкова в 1869 році^[5].

У народних уявленнях

Долини річки — прообраз легендарного «Біловоддя», країни з молочними річками (реальний колір води в річці) та кисільними берегами. Тут з початку XVIII століття сформувалася етнографічна група росіян — камінщики, тобто старовіри, що пішли на схід після богослужбової реформи (бухтармінці)^[6].

Притоки

Притоки Бухтарми від витоку до гирла:

← Ліва притока
→ Права притока

→ Чиндагатуй
→ Біла Берель
→ Чорнова
← Согірна (Саримсак)
→ Кауриха
→ Біла
← Собаче
→ Язова
→ Бобрівка
← Ячмінка
→ Черньова
→ Хамір
→ Тургусун

Прикордонзона

Наразі переходи з РФ у РК і назад заборонені, оскільки немає офіційно організованих прикордонних пунктів — найближчий, де можливий перехід кордону, розташований в районі міста Шемонаїха. Прикордонний перехід поблизу міста Риддер (Леніногорськ) планувався до відкриття на початку 2000-х років, але так і не було відкрито. Будь-який перетин кордону припиняється силами прикордонних військ обох сторін.

Для відвідування верхів'їв Бухтарми та Берелі (також Чорної та Білої Берелі) необхідно заздалегідь оформити дозвіл на відвідування прикордонної смуги з обов'язковим обґрунтуванням та наявністю маршрутного листа, а також оформити перепустку для перебування на території Катон-Карагайського державного національного природного парку в конторі ККДНПП Катон-Карагай.

Фауна

До найцінніших видів іхтіофауни верхньої та середньої течії Бухтарми відносяться сибірський харіус, звичайний таймень. У нижній і середній течії звичайні пічкур сибірський, лящ, ялець сибірський, плітка звичайна, сибірська щипавка, голець сибірський, щука, минь, річковий окунь, сибірський підкам'янник, строкатоплавцевий бабець тощо.^[7]

Із числа ссавців, нерозривно пов'язаних із річковою системою, вирізняються ондатра, візон річковий та річкова видра. Також у басейні Бухтарми трапляється звичайний бобер^[8].

Топографічні карти

Аркуш карти M-45-XIX Зыряновск. Масштаб: 1 : 200 000. (рос.) Зазначити дату випуску/стану місцевості.

Примітки

↑ ^а ^б ^в Буктырма // Казахстан. Національна енциклопедія. — Алмати : Қазақ энциклопедиясы, 2004. — Т. I. — ISBN 9965-9389-9-7. (рос.)
↑ Казахстан. Общегеографическая карта (масштаб 1:3 000 000). — Роскартография, 2011
↑ См. Н. Кульбин. Беренс, Рейнгольд // Русский биографический словарь : в 25 т. — СПб.—М., 1896—1918. (рос.)
↑ ^а ^б Бухтарма // Большая советская энциклопедия : [в 30 т.] / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — Москва : Советская энциклопедия, 1969—1978.
↑ Очерки по истории Казахстанского Алтая (Александр Лухтанов) / Проза.ру (рос.). www.proza.ru. Архів оригіналу за 13 лютого 2019. Процитовано 13 лютого 2019.
↑ Тайна Беловодья: почему на Алтае ищут затерянную страну (рос.). altapress.ru. Архів оригіналу за 13 лютого 2019. Процитовано 13 лютого 2019.
↑ Евсеева А. А., Болботов Г. А., Кириченко О. И. Аннотированный список рыбообразных и рыб водоемов и водотоков бассейна верхнего Иртыша Восточного Казахстана с комментариями по их таксономии и зоогеографии // Acta Biologica Sibirica. — 2019. — Т. 5, вып. 4 (22 декабря). — С. 156–174. — ISSN 2412-1908. — DOI:10.14258/abs.v5.i4.7180.
↑ Малков П. Ю., Казанцев А. А., Болботов Г. А., Яшина Т. В., Воробьев М. В., Чернов И. С. Новые сведения о расселении речного бобра на Алтае // Катонқарағай мемлекеттік ұлттық табиғи паркінің еңбектері. — Усть-Каменогорск : Медиа-Альянс, 2022. — Т. 2 (26 листопада). — С. 482–495. — ISBN 978-601-7887-63-6. — DOI:10.55435/09032022349.

Література

А. В. Бухтарма // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
«Река Бухтарма». www.skitalets.ru (рос.). Архів оригіналу за 30 листопада 2018. Процитовано 30 листопада 2018. — www.skitalets.ru