Пім Річка Пім на мапі басейну Обі 61°17′11″ пн. ш. 72°00′05″ сх. д. / 61.2864° пн. ш. 72.0014° сх. д. / 61.2864; 72.0014 Витік Сибірські Ували, Сургутський район Ханти-Мансійського авт. округу, Росія • координати 63°11′16″ пн. ш. 71°43′02″ сх. д. / 63.1878° пн. ш. 71.7172° сх. д. / 63.1878; 71.7172 Гирло Сургутський район Ханти-Мансійського авт. округу, Росія (права притока Обі) • координати 61°17′11″ пн. ш. 72°00′05″ сх. д. / 61.2864° пн. ш. 72.0014° сх. д. / 61.2864; 72.0014 • висота, м 24 м Басейн Об→Карське море→Північний Льодовитий океан Країни:  Росія Прирічкові країни: Росія: Ханти-Мансійський авт. округ Регіон Сургутський район Довжина 390 км Площа басейну: 12 700 км² Середньорічний стік 85 м³/с ( км від гирла) Притоки: Сартим-Пім (пр.), Ай-Пім (пр.), Ентльюк'юн'ягун (пр.) Лемат'яун (пр.), Топйоган (л.), Мільтон'яун (л.)

Дані вимірювання стоку (м³/с) січень: 41,41 лютий: 34,85 березень: 29,23 квітень: 34,18 травень: 162,18 червень: 224,51 липень: 120,53 серпень: 87,55 вересень: 87,58 жовтень: 95,31 листопад: 69,79 грудень: 50,62 Пім (66 км від гирла), 1956–1987

Пім (рос. Пим) — річка у Росії, права притока Обі, тече у Ханти-Мансійському автономному окрузі.

Пім бере початок в одному з озер на вододільній височині Сибірські Ували на північному заході Сургутського району Ханти-Мансійського автономного округу на висоті 120—140 м над рівнем моря. Від витоку тече на південь по надзвичайно заболоченій місцевості, майже суспіль покритій великою кількістю озер різного розміру; русло дуже звивисте. Південний напрямок річка зберігає на всьому своєму протязі до самого злиття з Об'ю за 80 км на захід від Сургута на висоті 24 м над рівнем моря. Заплава перед гирлом значно розширюється, і під час весняної повені перед самим впадінням в Об утворюється велике озеро — Пімський Сор; в особливо багатоводні роки воно може зливатись з подібним озером, що утворюється у гирлі сусідньої притоки Обі — Ляміна, який впадає в Об десь за 10 км нижче по її течії. Протоки Чиик і Наринг з'єднують основні русла Піму та Ляміну навіть за низької води.

У гирлі Пім має 100 м завширшки і глибину до 1 м; швидкість плину 0,4 м/c.

Найдовші притоки впадають в Пім зліва у середній течії; найбільша з них — річка Ай-Пім.

Довжина річки 390 км, площа басейну 12 700 км². Середньорічний стік, виміряний за 66 км від гирла біля поселення Пім у 1956—1987 роках, становить 85 м³/с. Багаторічний мінімум стоку спостерігається у березні (29 м³/с), максимум — у червні (225 м³/с). За період спостережень абсолютний мінімум місячного стоку (19,4 м³/с) спостерігався у березні 1958 року, абсолютний максимум (390 м³/с) — у червні 1979.

Пім замерзає у другій половині листопада, скресає у травні. Живлення мішане з переважанням снігового. Повінь з травня до жовтня, у серпні висока межень.

Пім судноплавний на 80 км від гирла^[1]. Річка використовується для лісосплаву.

Басейн Піма лежить повністю в межах Сургутського району Ханти-Мансійського автономного округу. На річці розташовані два крупних поселення: селище Нижнєсортимський (15 тис. жителів) у верхів'ях і місто Лянтор (38 тис.) у середній течії; обидва поселення обслуговують розробку багатих родовищ нафти і природного газу, відкритих у басейнах Піма і сусіднього Ляміна у 1960-х роках. Між Лянтором і Нижнєсортимським існує автодорога, яка проходить удовж річки по її лівому берегу. Лянтор з'єднаний автодорогою з Сургутом і через нього — з рештою мережі російських автодоріг.

• Велика радянська енциклопедія: Пим (рос.)
• R-ArcticNET [Архівовано 16 вересня 2006 у Wayback Machine.], дані виміряння стоку: Пім [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] (66 км від гирла) (англ.)