PROFILPELAJAR.COM

	Іоланда Ено; фр. Yolande de Hainaut
Прапор	імператриця-консорт Константинополя
1217 — 1219
Попередник:	Марія Болгарська
Наступник:	Марія Брієнн
Народження:	1175
Смерть:	серпень 1219 (44 роки); Константинополь
Рід:	Фландрський → Кутрене
Батько:	Балдуїн V (граф Ено)
Мати:	Маргарита I (графиня Фландрії)
Шлюб:	П'єр II де Куртене
Діти:	Філіп II де Куртенеd, Роберт I (латинський імператор), Генріх II де Куртенеd, Балдуїн II де Куртене, Маргарита де Куртенеd, Elisabeth of Courtenayd, Yolanda de Courtenayd, Марія де Куртене, Inés de Courtenayd і Eleonor of Courtenayd
	Медіафайли у Вікісховищі

Іоланда Ено (1175 — серпень 1219) — імператриця-консорт Константинополя (Латинської імперії) з 1217 року. Друга дружина П'єра (імператора Константинополя).

Біографія

Родина

Іоланда була дочкою Балдуїна V (графа Ено) і його дружини Маргарити I (графині Фландрії). Двоє її братів, Балдуїн і Генріх були імператорами Константинополя (Латинської імперії). В 1193 році вийшла заміж за П'єра II (сеньйора Куртене), графа-співправителя Невера, Осера і Тоннерра.

На престолі

В 1212 успадкувала маркграфство Намюр, але їдучи на схід, передала його своєму старшому синові Філіппу. Після смерті Генріха в 1216 престол в Константинополі був запропонований чоловікові Іоланди П'єру II (сеньйору Куртене). Після коронації у Римі 9 квітня 1217 Іоланда вирушила на схід морем, а П'єр — через Балкани по суші. Прибувши в Константинополь в червні 1217, вона дізналася, що чоловік був взятий в полон Епірським деспотом. Іоланда почала правити як регентка від імені П'єра. В цьому ж році народила сина - майбутнього імператора Балдуїна

З початку 1219, коли в Константинополі стало відомо про загибель П'єра де Куртене, вона правила, ймовірно, від імені свого старшого сина Філіпа, аж до своєї смерті в жовтні 1219.

Діти

Була одружена з П'єром II Куртене. У них народилось 12 дітей:

Маргарита (1194 — 17 липня 1270) — дружина: 1) Рауля III Лузіньяна (сеньйора Ісудену); 2) Генріха I (графа Віандену).
Філіпп (1195 — 1226) — маркграф Намюру.
Іоланда (1196 — 1233) — дружина Андрія II (короля Угорщини).
Сибіла (1197 — 1210) — черниця.
Єлизавета (1199 — після 1269) — дружина: 1) Волте Пюїзе; 2) Ед Монтагю.
Роберт (бл. 1201 — січень 1228) — імператор Константинополя в 1219—1228 роках
Агнеса (1202 — після 1247) — дружина Готфріда II Віллардуена, князя Ахеї.
Марія (1204 — 1228) — дружина Феодора I (імператора Нікеї).
Генріх (1206 — 1229) — маркграф Намюру.
Елеонора (1208 — 1229) — дружина Філіппа I Монфора, сеньйора Торону і Тіру.
Констанція (1210 — ?) — черниця.
Балдуїн (грудень 1217 — жовтень 1273) — імператор Константинополя в 1228—1261 роках

Деякі з дітей також посіли престоли. Так, у 1201 і 1217 роках Іоланда Ено народила синів Роберта і Балдуїна — майбутніх латинських імператорів — Роберт де Куртене і Бодуен II. Щоб зміцнити становище імперії, Іоланда де Ено видала в 1217 році свою дочку Агнесу за князя Ахайя Жоффруа де Віллардуена, іншу дочку — Марію — за нікейського імператора Феодора I Ласкаріса. Донька Іоланди, також Іоланда, була одружена з Андрашем II, королем Угорщини.

Література

Donald M. Nicol. The Last Centuries of Byzantium, 1261—1453. — Cambridge University Press, 2002, p. 12. (англ.)
Zdzisław Pentek. Cesarstwo Łacińskie. Kolonialne państwo krzyżowców czy Neobizancjum? — Poznań 2004, s. 146—152. (пол.)