13 квітня 1204 року, після падіння Константинополя під час Четвертого хрестового походу, зібралася рада із чотирьох керівників венеційських військ і Хрестоносців які вибрали Балдуїна I, графа Фландрії та Ено, для правління завойованою територією, що стала пізніше Латинською імперією.

Роки правління	Ім'я	Портрет
1204—1205	Балдуїн I Фландрський
1205—1216	Генріх I Фландрський
1216—1217	П'єр II де Куртене
1217—1219	Іоланта де Куртене
1219—1228	Роберт де Куртене (коронований у 1221 році)
1228—1261	Балдуїн II де Куртене (у 1228—1237 регентом був Іоанн де Брієн)
	Після захоплення Константинополя у 1261 році військами Нікейської імперії титул став номінальним
1261—1273	Балдуїн II де Куртене
1273—1283	Філіпп I де Куртене
1283—1308	Катерина I де Куртене (правила у 1302 — 1308, титулом володів її чоловік — Карл де Валуа)
1308—1346	Катерина II де Валуа-Куртене (1313—1332, титулом володів її чоловік — Філіп I Тарентський)
1346—1364	Роберт Тарентський
1364—1373	Філіп II Тарентський
1373—1383	Жак де Бо (У 1383 році титул був відданий королю Неаполя Людовику I Анжуйському, але ніхто ним не скористався.[1])

• Fine, J. V. A. (1994) The Late Medieval Balkans, A Critical Survey from the Late Twelfth Century to the Ottoman Conquest (Ann Arbour, University of Michigan Press). (англ.)
• Мишо Ж.—Ф. История Крестовых походов. — М.: Вече, 2005. — 376 с.
• Сычев Н.В. Книга династий. — М.: АСТ: Восток—Запад, 2006. — 960 с.
• Успенский Ф.И. История Византийской империи. — М.: Астрель; АСТ, 2002. — Т. 5. Отдел VIII. Ласкари и Палеологи. — 560 с.