Bison, британський бетонний бронеавтомобіль часів ДСВ
Імпровізована броня[1] — це елементи пасивного захисту, що додаються або на цивільну техніку, перетворюючи її на імпровізовані бойові машини, або на військову, для посилення захисту вразливих місць. Зазвичай імпровізована броня додається в польових умовах або створюється кустарно волонтерами для перекриття потреб недостатньо оснащеної армії. Часто така броня робиться некваліфікованими людьми без розуміння фізичних властивостей матеріалів та дії боєприпасів, тож ефективність може бути низька або взагалі відсутня[2][3][4][5][6][7].
Під час евакуації з Дюнкерку Британія втратила значну кількість своєї важкої техніки та опинилась під загрозою вторгнення з боку Третього Райху. Тому британці були змушені в прискорених темпах розробляти бронетехніку для захисту стратегічних об'єктів. Наприклад, відомими є бронеавтомобіль з бетонною бронею 150-мм товщини (або «мобільна ДОТ») Bison[en] (випущено дві-три сотні)[12] та Armadillo[en] (випущено 877), вантажівка із встановленим кузовом наступної будови: два шари суцільних дошок, між якими насипано 150-мм шар гравію. Обидві машини мали захищати аеродроми від імовірного десанту та могли витримати постріли з ручної зброї, включаючи кулемети[13]. Випускались також і більш класичні імпровізовані машини зі сталевою бронею, як от Bedford OXA[en] та Leyland Beaver-Eel[en].
Під час війни почала з'являтись практика встановлення гусеничних траків та рідше котків поверх броні. Використовувались багатьма сторонами війни, включаючи США, СРСР, Третій Райх (були навіть спроби використовувати бетон для посилення броні[14]) та Велику Британію. Також використовувались поліна та мішки з піском на техніці[15]. Ефективність такого захисту досі під питанням, бо він не покращував стійкість броні належним чином, а іноді навіть призводив до негативних наслідків, зводячи на нуль похилість броні «Шерманів» чи Т-34; за іншими результатами, дальність пробиття кінетичними боєприпасами дещо знижувалась. Тим не менше, проти кумулятивних снарядів це було майже неефективно.[16][17][18]
Радянські танкісти в пошуках способів протидії німецьким кумулятивним боєприпасам приварювали до танків пружинні ліжка[19]. В США також відбувались такі експерименти, але результат був визнаний незадовільний проти потужних пізніх Panzerfaust[16].
Родезія відома тим, що під час Громадянської війни в 1970-х там було створено перших далеких «предків» сучасних MRAP через постійні мінування доріг. На шасі цивільних автівок створювались машини з високо піднятою бронекапсулою V-подібної форми. Найвідомішими машинами цього сімейства є бронеавтомобіль Leopard[en], бронетранспортер Crocodile[en]та протимінна інженерна машина Pookie[en][20].
Гантраки з виготовленими на місці бронеплитами та мішками з піском з'явились в Армії США ще за Війни у В'єтнамі (1959—1975) для захисту від засідок[21]. Подібні проблеми виникли й після вторгнення в Ірак (2003), коли почалась партизанська війна: іракські повстанці мінували дороги та влаштовували засідки на військові конвої. Тому військові бронювали свою не- та легкоброньовану техніку тим, що попадало під руку: металобрухт, кевлар, балістичне скло тощо[22][23]. Таку броню іноді називали hillbilly armor[22] (англ. «селюцька броня»), hajji armor[23] (англ. «хаджійська броня») або farmer armor (англ. «фермерська броня»). Офіційні представники Армії радили вкривати дно HMMWV мішками з піском для захисту від мін[24]. Також з 2003 року почала застосовуватись заводська навісна броня.
Кустарні практики бронювання стали широко відомими після того, як 8 грудня 2004 року, американський військовий запитав тогочасного Міністра оборони СШАДональда Рамсфелда про те, «чому вони, солдати, повинні перекопувати місцевість в пошуках металобрухту та пошкодженого балістичного скла, щоб добронювати техніку»[25]. Після медійного шуму Президент СШАДжордж Буш заявив, що солдати «заслуговують на найкраще»[24]. Після цього було прискорено перехід на броньовані версії військових машин та випуск комплектів навісної броні[26].
Зрештою, досвід коаліційних сил в Іраку став початком для нових підходів до бронювання військової техніки, таких як автомобілі MRAP[27] та стратегія бронювання LTAS[28].
Ірак
В 1988—1990 роках деяка кількість іракських танків Т-55 (ймовірно, від 5 та 8) отримали комплекти для захисту від КС, що складались із шарів металу та гуми, між якими були проміжки в кілька сантиметрів. Танк неофіційно відомий як T-55 Enigma.[29]
4-та танкова бригада ЗС Сирії відома використанням багатошарового рознесеного бронювання на танках, бульдозерах та ЗСУ-23-4[31]. Попередниками таких рішень були танки, поверх броні яких прикріплювали відстріляні гільзи або цеглу[5]. Відомо про такі моделі (їх назви умовні, використовуються для розрізнення):
T-72 Mahmia (араб. «захищений»), оснащується коробками з невідомим наповненням на відстані від основної броні, решітками та звисаючими ланцюгами; подібний захист був помічений і на ЗСУ-23-4. Були також помічені танки, вкриті решітками майже повністю[5].
T-72 Shafrah (араб. «бритва»), оснащується тонкими композитними пластинами; подібний захист був помічений і на БМП-1 та ЗСУ-23-4[32].
Ісламська Держава
Ісламська Держава в Сирії, Іраку та Лівії виготовляє значну кількість кустарних штурмпанцерів, шахідмобілів з різної техніки[4][33]: автомобілів, вантажівок, ББМ, танків та навіть кар'єрних самоскидів[34][35]. Зазвичай, броня ІД дуже груба та складається із значної кількості наварених на машину шматків металобрухту, але зустрічаються і доволі якісні зразки. Цікавими є їх важкоброньовані «бойові трамваї» — довгі імпровізовані броньовики на базі БТРів та важких вантажівок з багатошаровою бронею та відкритим кузовом для бійців[36][37].
Танки та ББМ ІД доволі часто оснащаються протикумулятивними решітками або екранами, за які кладуть мішки з піском, гравій або бетон; також використовується деревина. Відомим є дуже дивне використання свого роду «наметів» на танках: на них наварюються великі металеві рами, з яких звисають мотузки чи тканина, ймовірно, для камуфлювання. Також відомо про самостійне встановлення ДЗ на танки[6].
Загони народної оборони
Загони народної оборони (курди) часто модифікують трофейну техніку додатковими елементами захисту: кулеметними щитками, саморобними баштами з уламків бронеавтомобілів та протикумулятивними решітками сумнівної ефективності. Також вони використовують різні штурмпанцери на базі вантажівок та тракторів[38][39]. Кустарно виготовляються також нові башти та корпуси для БРДМ-2[30].
Латинська Америка
В Мексиці з 2006 року відбувається нарковійна між картелями та урядовими силами. Для захисту свого товару від поліції та інших картелів, будуються так звані «нарко-танки» (англ.narco tank, ісп.narco tanque) — різного роду кустарно броньовані машини, від пікапів з бронекузовами до повністю броньованих гантраків з кулеметами[40].
З перших тижнів повномасштабної війни почали з'являтись фотографії використання росіянами саморобного бронювання. Наприклад, вразливі місця танків намагались закрити мішками з піском чи полінами[42]. Також були помічені різноманітне «колгоспне» бронювання автомобільної техніки: груба деревина, профнастил та броньові частини, зняті з підбитої бронетехніки[43][44][45][46].
Також помічено доволі багато динамічного захисту, встановленого нестандартно[47][48][49]. Найрадикальніші та найбезглуздіші модифікації прозвали «бурятським тюнінгом»[50]. Також було неодноразово помічено встановлення росіянами «Контакту-1» на неброньовану або легкоброньовану техніку, ефективність чого є під сумнівом: один блок такого ДЗ містить 280 г вибухівки і недостатньо броньована машина може не витримати такого вибуху.
В серпні 2021 року стало відомо, що російські танки починають оснащуватись специфічними решітками, привареними на баштах[51][52], подібні до сирійських експериментів з T-72 Mahmia[5]. Згодом ці решітки були помічені на багатьох танках, що брали участь у вторгненні, включаючи розконсервовані Т-62М[53][54] та навіть новітній Т-90М[55]. Достеменно невідомо, для чого саме призначені ці решітки, серед припущень найпопулярнішими є наступні: для протидії ПТРКJavelin, що атакують танк у найменш захищений дах башти[51][52]; для протидії боєприпасам БПЛА[51][52]; для покращення захисту від ручних гранатометів із кумулятивними боєприпасами. Такий захист одразу викликав скепсис щодо своєї ефективності[51][52][56], але це спричинило занепокоєння в світі, як можлива підготовка до вторгнення[52][57].
В кінці грудня 2021 українські військові провели тестування аналогічних решіток і довели їх неспроможність проти «джавелінів»[58]. Самі ж російські танкісти зрештою відзначили, що решітки на башті заважають роботі кулемета, можуть спричинити згоряння радіостанції від замикання, заважають евакуюватись із танка при підбитті[7], а також збільшують силует танка[59].
В українських медіа ця конструкція здобула назви «мангал»[60], «намет»[56][57], «протиджавеліновий козирок»[56]. У англомовному просторі вони стали відомими як cope cage[61] («клітка копінгу» від англ.to cope — здолати, впоратись), grill[61] (англ. гриль, мангал) та umbrella[52] (англ. парасолька). Самі ж російські військові прозвали їх «козирками від сонця» (рос.козырёк от солнца)[62] або протиракетними козирками (рос.противоракетныйкозырёк)[63].
В жовтні 2022 року білоруська армія показала свої імпровізовані рішення сумнівної ефективності для захисту від українських протитанкових засобів, у вигляді решіток, металевих пластин, шин та іншого сміття. Також було показано танк Т-72Б, повністю вкритий протикумулятивними решітками (в тому числі «мангал») та своєрідним «засобом інфрачервоної протидії» —теплової пастки у вигляді жарівні, винесеної на кілька метрів за корму танку. Такий «захист», ймовірно, створено за мотивами аналогічного російського, показаного в серпні 2021 на Т-90АК; принцип його роботи полягає в тому, що ракета з інфрачервоною ГСН має навестись на жарівню[64][65]. В англомовному інтернеті з'явилась назва cope bucket («відро копінгу», аналогічно cope cage вище)[66].
Російські «мангали», які початково передбачались як захист від Javelin і показали себе абсолютно неефективно, виявились цілком дієвими проти малих БПЛА. Пізніше, з поширенням мультикоптерів, що скидають боєприпаси, та дешевих малих баражуючих боєприпасів, як от FPV-дрони та російські «Ланцети» обома сторонами війни, з'явилась потреба захищати військову техніку від подібних засобів. Один такий дрон вартістю від кількох сотень до кількох десятків тисяч тисяч доларів може знищити техніку вартістю в мільйони доларів. Тому обидві сторони почали створювати імпровізовані засоби для захисту від БПЛА. Одним із найбільш поширених засобів захисту стали різноманітні сітки та решітки, які можуть зупинити падіння вільнопадного боєприпаса (наприклад, ручної гранати з мультикоптера), спричинити передчасний вибух кумулятивного заряда дрона (для таких малих боєприпасів це зниження є суттєвим) або запобігти його детонації через ушкодження[68][69][70][71].
Такі сітки варіюються від рабиці, натягнутої на гілках або каркасі з дерев'яних палиць, що не прикріплена до техніки та встановлюється над вогневою позицією або місцем стоянки, до приварювання сіток або решіток безпосередньо до техніки. І росіяни, і українці почали активно встановлювати легкі сітки на власну техніку, в тому числі самохідну артилерію, танки та РСЗВ[72][73][74]. Зафіксовано навіть встановлення такої сітки на Challenger 2[75].
Українська M101, захищена згори решіткою та рабицею з боків
Українська M109 з прикріпленою сіткою з круговим захистом
2004 року Марвін Гімеєр, зварювальник, власник майстерні в Гренбі, штат Колорадо, після тривалого конфлікту з владою міста та компанією Mountain Park (цементний завод), обладнав бульдозер Komatsu D355A-3 бронею і зруйнував 13 адміністративних будівель, після чого покінчив життя самогубством. Ця подія також відома в ЗМІ та інтернеті як «Війна Марвіна Гімеєра». Бульдозер, прозваний Killdozer (англ. «бульдозер-вбивця»), мав композитну броню зі сталі, бетону та плексигласу, а камери огляду були захищені 8-см шаром пластику; машина витримувала постріли з вогнепальної зброї та гранати[76].
↑ абRobert Tollast (7 квітня 2022). How Javelin missiles penetrate Russian tank cage armour. The National. Архів оригіналу за 8 квітня 2022. ...the Russians might have had another defence in mind, possibly drones with small missile warheads attacking from above, or RPGs being fired from rooftops in urban battles, a problem Russia encountered in Chechnya.
↑На российские танки начали устанавливать импровизированную защиту от Javelin и БПЛА. Новости ВПК(рос.). 7 липня 2021. Архів оригіналу за 5 квітня 2022. Защитное устройство в верхней части башни получило неофициальное прозвище «козырек от солнца». В Минобороны сообщили, что оно предназначено для усиления защиты от разных средств поражения... В военном ведомстве не рассказали о принципе действия защиты, однако отметили, что другие Т-72 тоже получат «козырек». [The protective device at the top of the turret was given the informal nickname "sun visor". The Ministry of Defense reported that it is intended to enhance protection against various weapons... the military department did not talk about the specifics of the protection, but noted that other T-72s would also have the "visor" installed.]
↑Противоракетный "козырек": Т-72Б3 с новой защитой замечен под Ростовом. Rossiyskaya Gazeta(рос.). 18 червня 2021. Архів оригіналу за 18 червня 2021. Новое защитное устройство, установленное в верхней части башни, внешне напоминает навес, за что получило среди танкистов неофициальное название - "козырек от солнца". [The new protective device, installed on the upper portion of the turret, appears similar to a canopy, earning it the unofficial name "sun visor" among tankers.]
↑Tweet / Twitter. web.archive.org. 28 жовтня 2022. Архів оригіналу за 28 жовтня 2022. Процитовано 28 жовтня 2022.
