Образ гетьмана Мазепи в художніх творах — зображення Івана Мазепи в художній літературі, живописі, кінематографії, музиці і в театральних постановках діячами культури та мистецтва. Доля Івана Мазепи цікавила багатьох відомих українських і закордонних письменників, поетів, художників, композиторів з різних країн — Франції, Англії, США, Канади, Польщі, Німеччини, Росії тощо.
Фестивалі
У Полтаві із 2003 року проходить всеукраїнський фестиваль «Мазепа-фест». На ньому митці представляють свої літературні, музичні твори, відбуваються зустрічі з діячами культури.[1]
Образ гетьмана Мазепи в театральних постановках
Постановка вистав з образом Мазепи на театральних сценах світу почалася ще на початку XIX ст. В Америці, у країнах Європи (особливо в Німеччині, Франції та Англії) і лише в другій половині XIX століття досягла Росії. Під час цих постановок, з легкої руки Г. Пейна, Л. Кюмевьера і Г. М. Мільнера, гетьман Мазепа трансформувався в татарського князя, а потім став асоціюватися з оголеним вершником, який мчить на коні диким степом.
Серед основних сценічних жанрів, які представляли образ Мазепи, були драми, трагедії, пантоміми, опери, а також гіподрами та кінні жарти:
«Велика ідея» — театралізована вистава в Карнегі-Холі, постановка комітету Ліги української молоді Північної Америки (Нью-Йорк, 1949);
«Мазепа» — драма німецького письменника Р. Готтшала (1855);
«Гетьман Іван Мазепа: три картини з життя Великого гетьмана» — театралізоване подання до Карнегі-Холі, постановка комітету Ліги української молоді Північної Америки (Нью-Йорк, 1959);
«Спомини Азема» (фр.Memoires d'Azema) — роман Анрі Констант д'Орвіє (альтеранативне написання імені Анрі Констант д'Орвіль). Уривки роману були перекладені українським вченим, юристом, дипломатом Сергієм Шелухіним у його книжці, виданій у 1936 році «Україна — назва нашої землі з найдавніших часів».[9] Уривки з роману українською також з'являлися в періодиці 1924 року в перекладі І Борщака[10] (1764);
«Мазепа» (англ.Mazeppa) — поема лорда Байрона. Поема розповідає про юного Мазепу, пажа польського короля Яна II Казимира, якого оголеним прив'язують до спини коня та відпускають у степ у покарання за зв'язок з дружиною польського шляхтича. На написання поеми Байрона надихнула праця великого французького письменника доби Просвітництва Вольтера «Історія Карла ХІІ» (1819);
«Мазепа, ватажок українських козаків» (фр.Mazeppa, chef des Cosaques de l'Ukraine)[11] (1830);
«Полтава» — поема О. Пушкіна. У своїй поемі Олександр Пушкін малює образ гетьмана Мазепи як зрадника і запроданця царя Петра І. У той же час, на думку деяких сучасних українських істориків, Пушкін вказав у поемі, що справжньою метою гетьмана було здобуття Україною незалежності (1829);
«Мазепа» — історичний роман Фаддея Булгаріна у 2-х частинах (1833—1834);
«Мазепа» — поема німецького автора Г. Штебіна (1844);
«Король степу» — німецького автора А. Мая(1849);
«Мазепа» — німецького автора Т. Лейсі (1850);
«Мазепа чи дикі коні Україна» — поема невідомого німецького автора;
«Мазепа чи вороги» або «Мазепа, або Супротивники» — німецького автора К. Костіна (1855);
«Битва під Полтавою» — німецького автора К. Штарка (1855);
«Мазепа» — німецького автора А. Мютцельбурга (1860);
«Мазепа» — німецького автора А. Зондермана (1860);
«Мотря[недоступне посилання з травня 2019]», «Не вбивай[недоступне посилання з травня 2019]», «Батурин[недоступне посилання з травня 2019]», «Полтава[недоступне посилання з травня 2019]», «З-під Полтави до Бендер[недоступне посилання з травня 2019]» — пенталогія «МАЗЕПА»[недоступне посилання з травня 2019] українського автора Б. Лепкого про гетьмана Івана Степановича Мазепу;
«Руїна» — історичний романМихайла Старицького, у якому зроблена серйозна спроба об'єктивного відтворення суспільної діяльності Івана Мазепи — майбутнього гетьмана, одного з визначних діячів України;
«Мазепа, гетьман український» — поема українського автора Степана Руданського;
«Гетьман Мазепа: повернення до Батурина» — твір українського автора Богдана Сушинського (2001);
«Гетьман Іван Мазепа» — драма на 5 дій українського автора Олелька Островського;
«Мазепа-гетьман» — роман Григорія Колісника (Київ, 1988—1989);
«Заповіт Мазепи, князя Священної Римської імперії, що відкрився в Одесі праправнукові Бонапарта» — пригодницький роман Рафаеля Гругмана «Завещание Мазепы, князя Священной Римской империи, открывшееся в Одессе праправнуку Бонапарта»[1] — Москва: Родина, 2021, ISBN 978-5-00180-335-5
Образ гетьмана Мазепи в музичних творах
Відомі музичні твори на тему про Мазепу:
«Мазепа» — симфонічна поема Ференца Ліста (за Гюго, 1851) і його ж фортепіанний етюд з циклу «Етюди вищої майстерності» («Трансцендентні»);
Уперше була поставлена 3 (15) лютого1884 р. у Великому театрі в Москві й одночасно в Маріїнському театрі в Санкт-Петербурзі19 лютого1884 р. У 1885 р. опера була поставлена в Тифлісі. У 1903 р. відновлена в Маріїнському театрі. На радянській сцені вперше поставлено 6 жовтня1922 р., Оперний театр Зіміна. 14 травня1934 р. поставлена в Большому театрі, в 1934 р. у Ленінградському театрі опери та балету, у 1949 р. у філії Великого театру, в 1950 р. у Ленінградському театрі опери та балету ім. Кірова. Поставлено в інших містах СРСР: Києві (1933), Куйбишеві (1939), Саранську (1946), Єревані, Свердловську, Алма-Аті (все в 1949) тощо. За кордоном у Ліверпулі (1888), Варшаві (1912), Вісбадені (1931), Нью-Йорку (1933), Відні (1933), Празі (1934), Софії (1937). Флоренції (1954) тощо; останнім часом — у Берні, Карлсруе, Ліоні, Мілані, Нью-Йорку, Единбурзі.
«Гетьман Іван Мазепа» — режисер О. Скрипник, наукові консультанти В. Чуб, Г. Ярова (1992);
Образ Мазепи у фільмі О. Скрипника був вперше поданий не як образ зрадника і запроданця, створеного протягом століть російської і радянської пропагандою, а як образ державного діяча в складних умовах існування Україна. У той же час автори фільму пішли і від надмірного «освячення» Івана Мазепи. Автори показали значущість постаті гетьмана, складність і суперечливість його дій.
У фільмі «Анафема» автори використовували невідомі і не доступні раніше джерела про гетьмана Мазепу. У результаті автори заявили про не можливості далі вважати гетьмана Мазепу зрадником і зробили висновок у фільмі, що той, хто вважає Івана Мазепу зрадником, сам є ворогом ідеї незалежності України.
«Іван Мазепа (2007)» — режисер фільму, викладач кафедри кіно і телебачення Київського театрального інституту, член Національної спілки кінематографістів України В. Вітер. Фільм складається з 5 частин по 15 хвилин кожна. У фільмі використані українські, шведські, польські та російські джерела. Презентація фільму відбулася 10 листопада 2007 року на всеукраїнському каналі телебачення 5 канал (2007).
Збереглася значна кількість картин із зображенням гетьмана Мазепи, які зберігаються в музеях різних країн, у тому числі і в Україні. Особливістю цих картин є те, що особа Івана Мазепи на картинах не збігається. На думку дослідника портретів гетьмана Мазепи Лариси Шендрік найвірогіднішим є зображення гетьмана на картині, що зберігається в Гріпсгольме (Швеція):
«Портрет гетьмана Івана Мазепи» — невідомий художник, картина зберігається в замку Гріпсгольм, (Швеція);
«Старий Мазепа розповідає свою історію Карлу ХІІ» — художники А. Деверо, Ю. Коссак;
«Мазепа на вмираючому коні». Ежен Делакруа (1824, Гельсінкі);
«Мазепа серед вовків». Орас Верне (1826). Копія Д. Ф. Херрінг (1833, галерея Тейт);
«Покарання Мазепи» — художник Булянже;
«Козаки знаходять Мазепу» — художник Є. Харпентер;
«Гетьман Іван Мазепа» — офорт Норблена де ла Горда (XVIII ст.);
Серія літографій Натаніеля Кюр'є (Nathaniel Currier) (1813—1888);
«Гетьман Іван Мазепа» — художник Іван Нікітін, зберігається в Чернігівському історичному музеї. У Росії ця картина відома з назвою «Портрет напольного гетьмана»;
«Портрет гетьмана Івана Мазепи» — художник невідомий, зберігається в Сумському обласному краєзнавчому музеї;
«Портрет гетьмана Івана Мазепи» — художник С. І. Васильківський (1901), зберігається в Національному музеї мистецтв України;
«Портрет гетьмана Івана Мазепи» — художник В. М. Масютин (Берлін, 1933);
«Мазепа» — художник Йоганн Шюнберг, XIX століття (Відень);
«Карл XII, Мазепа і Понятовський після Полтавської битви» — художник Й-Г. Пенцель (1793);
«Мазепа, прив'язаний до коня» — художник невідомий (XIX ст.), pберігається в колекції Павліковського;
«Виїзд гетьмана Івана Мазепи з Батурина» — художник Н. Сомко, зберігається в Національному художньому музеї України;
«Портрет гетьмана Івана Мазепи» — художник Ф. Гуменюк, зберігається в Національному історико — культурному заповіднику «Гетьманська столиця»;
«Мазепа і Карл XII» — художник Ф. Гуменюк;
«Гетьман Іван Мазепа» — художник С. Луцик — зберігається у Львівській науковій бібліотеці Національної академії наук України;
«Портрет Івана Мазепи» — художник невідомий, зберігається в Музеї Івана Франка (Львів);
«Портрет Івана Мазепи в латах з Андріївською стрічкою» — художник невідомий (XVII ст.), зберігається в Дніпропетровському художньому музеї;
«Портрет Яна Мазепи» — художник М. Бернігерот;
«Помста Мазепи» — художник А. Баугін;
«Смерть Мазепи в Бендерах» — художник П. Чирко;
«Мотря і Мазепа» — художник М. Буряк;
«Портрет Івана Мазепи» — художник невідомий, розміщений в літописі Самійла Величка;
«Мазепа» — художник Олександр Орловський, зберігається в Полтавському художньому музеї імені Миколи Ярошенка.
Тема Мазепи в політичній карикатурі
Легенди про молоді роки Івана Мазепи мали такий вплив на культуру й мистецтво XIX ст., що тематика легенд про Мазепу використовувалась навіть в політичній карикатурі.
Так, гумористичному журналі «Fun» за 29 жовтня 1864 р. (№ 65) було надруковано карикатуру на Авраама Лінкольна у вигляді «Модернового Мазепи» на коні. Це було пов'язано з тим, що в дискусії про Громадянську війну в США він висловив співчуття Конфедерації за що був засуджений своїми соратниками. Але — згодом став президентом США.
1872 року — відомий американський карикатурист Томас Наст (Thomas Nast) у журналі «Harper's Weekly» за 1 червня 1872 p. (№ 428) надрукував свою карикатуру «Модерний Мазепа» на Гораса Ґрілі — спільного кандидата в президенти від Ліберально-республіканської та Демократичної партій на президентських виборах. Він був зображений на коні, який мчить до Білого Дому.
Це було пов'язано з редакційною статтею в «New York Tribune», написаною Х. Грилі в 1862 р. Тоді в театрі на Бродвеї ставилась вистава «Мазепа» (за Байроном) й актриса Ада Менкен (Adah Isaacs Menken) з'явилась в образі юного Мазепи напівголою. Про це Грилі писав: «Ми не можемо повірити, що актриса має постати перед нашими громадянами в такому образі Мазепи, щоб не викликати обурення й спротив порядних людей, показуючи своє тіло в голому вигляді.» Після громадських протестів п'єсу було заборонено, а театр майже закрито.
Карикатура в Fun "Модерний Мазепа" (1864 р.)
Карикатура в "Harper’s Weekly" (1872 р.)
Галерея
«Мазепа, прив'язаний до коня». Орас Верне (1820-ті роки).
Літографія R. J. Hamerton 'Mazeppa Waltzes' (1865 р.)
Ілюстрація до поеми Байрона в The Art Journal (1865 р.)
Смерть коня Мазепи. Автор нев. (1 пол. XIX ст.)
Образ гетьмана Мазепи в церквах і на іконах
Ікона із зображенням Петра І, Катерини Олексіївни та Івана Мазепи.
Портрет Івана Мазепи в Успенському соборі Києво-Печерської Лаври. За відомостями Шендрик Л. К. — це один з перших портретів гетьмана. До нашого часу дійшла лише автокопія цього портрета. У 1884 році, за вказівкою церковного керівництва, стіна де був зображений портрет, була заштукатурена. Про те, що це Мазепа, свідчить напис «Іван Степанович Мазепа. Гетьман».
Література
Гетьман Іван Мазепа. Погляд крізь століття. / / Каталог історико-мистецької виставки 21 червня — 24 серпня 2003 року у Львові. — К.: Емма. — 2003.
Ковалевська О. Іван Мазепа у Запитання та відповідях. — Київ: «Темпора». — 2008.
Мацьків Т. Гетьман Іван Мазепа в західноєвропейськіх джерелах 1687—1709. — Мюнхен, 1988.
Салтан О. М. Харківський портрет гетьмана Івана Мазепи / О. М. Салтан //Гілея: науковий вісник. Збірник наукових праць. — К.: Видавництво «Гілея», 2017. Спеціальний випуск ПАМ'ЯТІ ВОЛОДИМИРА КРИВОШЕЇ . — С. 60-65. — Режим доступу до статті: http://gileya.org/index.php?ng=library&cont=long&id=145 [Архівовано 30 серпня 2017 у Wayback Machine.]. – 30.06.17.
↑Повна назва твору латинською: «Alcides Rossiyski triumfalnym lawrem ukoronowany iaśnie wielmożny iegomość pan Ian Mazepa hetman Woysk ich carskiego przeswietnego maiestatu Zaporozskich który hetmańską buławą w Krymskiey Lernie lunatyczną hydrę skruszywszy bissurmańskie kaszcele Kaźikiermen, Tawań, Asłamhorod, &c: sub jugum rossiyskich monarchów vindice Marte nakłoniwszy dumney machmetanskiey impreźie, na krzyżowym swym kolossie terminalne zapisał lemma: NON PLVS VLTRA. Od nayniższego zaś sługi Filipa Orlika extra limites Rossiacos, przez pocztę loquacis famae zasłyszany y publicznemu swiatu rudi calamo acclamowany roku, w ktorym niebieski Alcides w stygowey Lernie krzyżem kark skruszył Hydrże wielogłowey. 1695 w Wilnie» // «Альцід російський — тріумфальним лавром коронований ясновельможний його милість пан Іван Мазепа Гетьман Військ його царського пресвятого маєстату Запорозьких, який, сокрушивши Гетьманською Булавою Лунатичну Гідру у Кримській Лерні [й] прихиливши Бусурманські замки Кизикермен, Тамань, Асламгород та ін[ші] як Марс-захисник під руку Руських монархів, записав на хрестовому своєму колосі остаточну заповідь Гордій Магометанській імпрезі: „Ні кроку далі“. Від найнижчого слуги Пилипа Орлика з-поза руських границь, який почув [цю звістку] через почту многомовної слави і проголосив публічному Світові невправним пером. Року, у якому Вишній Альцід у Стигійській Лерні хрестом карка сокрушив многоголовій Гідрі. 1695, у Вільно»
↑зокрема три вірші, передмова та післяслово, написані латинською
↑переклад українською з латини панегріка «Альцід російський» шукайте у книзі Пилип Орлик. Конституція, маніфести та літературна спадщина: вибр. твори / упоряд. М. Трофимук, В. Шевчук. — К., 2006. — 735 с.