PROFILPELAJAR.COM

Мозжухін Іван Ілліч
Мозжухін Іван Ілліч
рос. Иван Ильич Мозжухин
Ім'я при народженні	фр. Ivan Ilitch Mosjoukine
Народився	26 вересня 1887; Кондоль, Пензенська губернія, Російська імперія
Помер	17 січня 1939 (51 рік); Неї-сюр-Сен, Сена[d], Франція; туберкульоз;
Поховання	Сент-Женев'єв-де-Буа
Громадянство	Російська імперія; Франція
Діяльність	актор, сценарист, актор театру, кінорежисер
Alma mater	МДУ
Роки діяльності	1911 — 1936
У шлюбі з	Agnes Petersend і Наталя Лисенко
Брати / сестри	Мозжухін Олександр Іллічd
IMDb	nm0610620
	Мозжухін Іван Ілліч у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мозжухін.

Іван Ілліч Мозжу́хін (нар. 8 жовтня 1889, Сергіївське — пом. 17 січня 1939, Неї-сюр-Сен) — російський і французький кіноактор. Брат співака Олександра Мозжухіна^[5].

Біографія

Народився 26 вересня [8 жовтня] 1889(18891008) року у селі Сергіївському Саратовської губернії Російської імперії (нині Кондоль у Пензенському районі Пензенської області Росії)^[5]. Дитинство і юність провів у Пензі^[6], де навчався у чоловічій гімназії^[7]. Продовжив навчання на юридичному факультеті Московського університету.

Залишивши навчання, вступив до драматичної трупи в Черкасах. Протягом трьох років грав на провінційній сцені, згодом у Москві в Введенському народному домі. З 1908 року почав знімався у кіно у фільмах фірми Олександра Ханжонкова, грав епізодичні ролі; з 1915 року знімався у фірмі Йосипа Єрмолаєва. Упродовж 1914—1917 років^[5] — актор Московського драматичного театру.

1920 року емігрував до Франції. Знімався головним чином у Франції, також у Німеччині та Голлівуді (під прізвищем Москін). Помер від туберкульозу 17 січня 1939 року у Неї-сюр-Сен. Похований на цвинтарі Сент-Женев'єв-де-Буа.

Творчість

театральні ролі

Петя Трофімов — «Вишневий сад» Антона Чехова;
Незнамов — «Без вини винні» Олександра Островського);
граф Клермон — «Король, закон і свобода» Леоніда Андреєва^[5].

У кіно грав романтичних героїв у мелодрамах, знімався у побутових комедіях, салонних та декадентських драмах. Велику увагу приділяв жестам, міміці, виразу очей. Знімався у російських режисерів Якова Протазанова, Владислава Старевича, Василя Гончарова, Петра Чардиніна, Евгена Бауера. Працював у творчій співдружності з акторкою та дружиною Наталією Лисенко. Знявся у понад ста фільмах^[8], зокрема:

в Росії

«Крейцерова соната» за Левом Толстим — скрипаль Трухачевський (1911);
«Оборона Севастополя» — адмірал Корнілов (1911);
«Селянська доля» — Петро (1912);
«Будиночок у Коломні» за Олександром Пушкіним — Маврушка, він же і гвардійський офіцер (1913);
«Страшна помста» — чаклун (1913);
«Дядюшкіна квартира» — Коко (1913);
«Обрив» за Іваном Гончаровим — Райський (1913);
«Ніч перед Різдвом» за Миколою Гоголем — чорт (1913);
«Горе Сарри» (1913);
«Руслан і Людмила» за Олександром Пушкіним — Руслан (1914);
«Життя в смерті» — лікар Рене (1914);
«Мазепа» — Іван Мазепа (1914);
«Жінки завтрашнього дня» — Бецький (1914);
«Микола Ставрогін», за романом Федора Достоєвського «Біси» — Ставрогін (1915);
«Наташа Ростова» за романом Лева Толстого «Війна і мир» — Анатоль Курагін (1915);
«Діти Ванюшина» за Сергієм Найдьоновим — Олексій (1915);
«Пара гнідих» (1915);
«В буремній сліпоті пристрастей» — Микола, неврастенік (1915);
«Я і моя совість» (1915);
«Пікова дама» за Олександром Пушкіним — Герман (1916);
«Кохання сильне не пристрастю поцілунку» (1916);
«Пляска смерті» — композитор Марко Галич (1916);
«Жебрачка» (1916);
«Гріх» (1916);
«І пісня залишилася недоспіваною» (1916);
«Куліси екрану» (1917);
«Андрій Кожухов» за романом Сергія Степняка-Кравчинського — Андрій (1917);
«Сатана тріумфуючий» — пастор Тальнокс та його син Сандро ван-Гоген (1917);
«Малютка Еллі» — мер міста Нортона (1918);
«Отець Сергій» за Левом Толстим — князь Касатський (1918).

за кордоном

«Дитя карнавалу» (1921, 1933; сценарист і режисер);
«Дім таємниць» (1922);
«Кін» (1923);
«Палаюче багаття» (1923; сценарист і режисер);
«Тіні, які зникають» (1924);
«Покійний Матіас Паскаль» (1925);
«Михайло Строгов» (1926).

Автор сценаріїв до низки фільмів, поет (публікувався у російській кінопресі)^[8].

Вшанування пам'яті

1989 року в рідному селі актора Кондолі, в будинку на вулиці Радгоспній, № 5, було відкрито Музей братів Мозжухіних. На будівлі музею Івану Мозжухіну встановлена меморіальна дошка^[6];
Герб і прапор Кондоля містять стилізовані контури кіноплівки на згадку про видатного земляка^[7];
З 2007 року у Пензі проходить кінофестиваль імені Івана Мозжухіна^[7];
26 листопада 2010 року рішенням Пензенської міської Думи № 472-23/5 ім'я Івана Ілліча Мозжухіна було присвоєно одній із вулиць, а також восьми проїздам у мікрорайоні «Зоря-2 мкр. 1-2» Октябрського району міста Пензи;
19 травня 2016 року в Пензі, на будівлі по вулиці Володарського, № 5, де знаходилася чоловіча гімназія в якій навчався майбутній актор, встановлено меморіальну дошку-горельєф (скульптор Валерій Кузнєцов)^[7].