Рукопис було виявлено наприкінці XIX століття в одновірному Покровському монастирі міста Єлисаветграда (сучасний Кропивницький, Україна), від якого й отримав свою назву[2]. У 1880-их роках Євангеліє було вивчено істориком мистецтва Миколою Покровським, який склав перший ретельний опис рукопису. Після цього рукопис було повернуто до Єлисаветграда. В місті він перебував як мінімум до 1914 року, а у 20–30-их роках його доля невідома. 1963 року Єлисаветградське Євангеліє було виявлено в Державній бібліотеці ім. В. І. Леніна із зазначенням, що до зібрання воно надійшло 1940 року від приватної особи.[3]У 1960-их роках з рукописом працювала славіст і палеограф Державного історичного музею Марфа Щепкіна, яка доповнила працю Покровського в частині часу створення та історії Єлисаветградського Євангелія.
2009 року доброчинний фонд «Товариство любителів стародавньої письменності», який очолював Герман Стерлігов, випустив факсимільне видання Єлисаветградського Євангелія накладом у 10 000 примірників[5]. Проект отримав назву «Стародавні рукописи — дітям Росії», видання було безкоштовно поширено серед усіх бажаючих за наявності у них дітей у до 12-річного віку[6], хоча первинно планувалось платне поширення книги[7].
