PROFILPELAJAR.COM

Єлизавета Елеонора Брауншвейг-Вольфенбюттельська
Єлизавета Елеонора Брауншвейг-Вольфенбюттельська
нім. Elisabeth Eleonore von Braunschweig-Wolfenbüttel
	Єлизавета Елеонора Брауншвейг-Вольфенбюттельська Єлизавета Елеонора
2-а герцогиня-консорт Саксен-Мейнінгену
Початок правління:	25 січня 1681
Кінець правління:	27 квітня 1706
Попередник:	Марія Ядвіга Гессен-Дармштадтська
Наступник:	Доротея Марія Саксен-Гота-Альтенбурзька
Дата народження:	30 вересня 1658
Місце народження:	Вольфенбюттель
Країна:	Священна Римська імперія
Дата смерті:	15 березня 1729 (70 років)
Місце смерті:	Майнінген, Саксен-Мейнінген
Чоловік:	1) Йоганн Георг Мекленбурзький; 2) Бернхард I
Діти:	Єлизавета Ернестіна, Елеонора Фредеріка, Антон Август, Вільгельміна Луїза, Антон Ульріх
Династія:	Вельфи, Мекленбурги, Ернестинська лінія Веттінів
Батько:	Антон Ульріх Брауншвейг-Вольфенбюттельський
Мати:	Єлизавета Юліана Норбурзька
	Єлизавета Елеонора Брауншвейг-Вольфенбюттельська у Вікісховищі

Єлизавета Елеонора Софія Брауншвейг-Вольфенбюттельська (нім. Elisabeth Eleonore Sophie von Braunschweig-Wolfenbüttel, 30 вересня 1658 — 15 березня 1729) — принцеса Брауншвейг-Вольфенбюттельська з роду Вельфів, донька герцога Брауншвейг-Вольфенбюттеля Антона Ульріха та принцеси Шлезвіг-Гольштейн-Зондербург-Норбурзької Єлизавети Юліани, дружина першого герцога Саксен-Мейнінгену Бернхарда I. У 1675 році кілька місяців була дружиною принца Мекленбург-Шверінського Йоганна Георга, який випадково помер від отрути. Поетеса.

На її честь названа резиденція герцогів Саксен-Мейнінгену Елізабетхенбург, збудована у 1692 році.^[1]

Біографія

Єлизавета Елеонора народилась 30 вересня 1658 року у Вольфенбюттелі другою дитиною та старшою донькою в родині принца Брауншвейг-Вольфенбюттельського Антона Ульріха та його дружини Єлизавети Юліани Норбурзької. Мала старшого брата Августа Фрідріха. Згодом у неї з'явилося 11 молодших братів і сестер, з яких вижили Анна Софія, Август Вільгельм, Августа Доротея, Генрієтта Крістіна та Людвіг Рудольф.

Герцогством у цей час правив її дід Август. У 1666 році він помер, і правителем став дядько Рудольф Август. Втім, він мало цікавився державними справами, віддаючи перевагу полюванню та заняттям наукою. Вже наступного року він призначив Антона Ульріха штатгальтером, а у 1685 році батько Єлизавети став герцогом та рівноправним співправителем. Сама вона на той час вже була одружена.

Взимку 1675 року 16-річна Єлизавета Елеонора стала дружиною 45-річного принца Мекленбург-Шверінського Йоганна Георга. Наречений був молодшим братом правлячого герцога Мекленбург-Шверіна Крістіана Людвіга I. Весілля пройшло 2 лютого у Вольфенбюттелі. Дітей у шлюбі не було. У липні того ж року Йоганн Георг випадково помер від отрути, прийнявши її замість ліків.

У 22 роки принцеса взяла другий шлюб із правлячим герцогом Саксен-Мейнінгену Бернхардом I. Наречений овдовів за кілька місяців перед цим і мав четверо малолітніх синів від першого шлюбу. Весілля відбулося 25 січня 1681 у замку Шенінгена. Єлизавету Елеонору описували як доброзичливу та привабливу жінку з гарною фігурою.^[2] У шлюбі народила п'ятеро дітей:

Єлизавета Ернестіна (1681—1766) — настоятелька Гандерсгаймського монастиря у 1713—1766 роках;
Елеонора Фредеріка (1683—1739) — черниця Гандерсгаймського монастиря;
Антон Август (20 червня—7 грудня 1684) — прожив 5 місяців;
Вільгельміна Луїза (1686—1753) — дружина герцога Вюртемберг-Бернштадту Карла, дітей не мала;
Антон Ульріх (1687—1763) — герцог Саксен-Мейнінгену у 1706—1763 роках, був двічі одруженим, мав вісімнадцятеро дітей.

Мешкало подружжя у Майнінгенському замку. Хоча Єлизавета Елеонора не поділяла пристрасті Бернхарда до алхімії та військової справи і мала власний погляд на чаклунство, їхній шлюб змальовували як щасливий.^[2] Чоловіка вона підтримувала у захопленнях музикою та літературою. Він, в свою чергу, заклав нову резиденцію, яку назвав їм'ям дружини. У 1692 році будівництво було завершено, і сімейство оселилося в замку Елізабетхенбург.

Бернхарда не стало у квітні 1706 року. Всупереч його останній волі, герцогиня стала на сторону пасинка Ернста Людвіга у прагненні одноосібного правління, в той час як у державі не було прімогенітури. Принца також підтримував міністр фон Вольцоген. Єдності у цьому питанні досягнуто не було. Її рідний син успішно судився з братами, які були згодні передати Ернсту Людвігу свої повноваження. Антона Ульріха герцогиня не підтримувала, до того ж холодно зустріла його морганатичний шлюб у 1711 році.

Останні роки провела усамітнено. Цікавилася церковною поезією, сама писала вірші, деякі з них були перетворені на гімни.^[2]

Померла 15 березня 1729 року в Майнінгені. Похована в замковій кірсі Майнінгена.^[3]

Генеалогія

Генріх Брауншвейг-Данненберзький

Урсула Саксен-Лауенбурзька

Рудольф Ангальт-Цербстський

Доротея Ядвіґа Брауншвейг-Вольфенбюттельська

Ганс II Шлезвіг-Гольштейн-Зондербурзький

Єлизавета Брауншвейг-Грубенгагенська

Рудольф Ангальт-Цербстський

Доротея Ядвіґа Брауншвейг-Вольфенбюттельська

Август Молодший

Доротея Ангальт-Цербстська

Фрідріх Шлезвіг-Гольштейн-Зондербург-Норбурзький

Елеонора Ангальт-Цербстська

Антон Ульріх

Єлизавета Юліана Гольштейн-Норбурзька

Єлизавета Елеонора

Примітки

↑ Використовувалася за призначенням до 1918 року.
↑ ^а ^б ^в Georg Brückner: Elisabeth Eleonore. In: Allgemeine Deutsche Biographie. Band 6, Duncker & Humblot, Leipzig, 1877 [1] [Архівовано 24 грудня 2018 у Wayback Machine.] (нім.)
↑ Брауншвейг-Вольфенбюттель [2] [Архівовано 6 жовтня 2014 у Wayback Machine.] (англ.)