Stone Temple Pilots зібрались в студії вперше з 1999 року, коли фронтмена Скотта Вейланда було ув'язнено на п'ять місяців через порушення умов дострокового звільнення. Після повернення з в'язниці Вейланду вдалось відмовитись від вживання наркотиків, він продовжував виступати з гуртом, писав нові пісні, та навіть одружився та став батьком. Платівку було записано на початку 2001 року в великому будинку в Малібу, де музиканти жили разом з технічним персоналом та записували нові пісні[1].
Вейланд написав 18 пісень і намагався видати подвійний альбом, але продюсер Брендан О'Браєн був проти та «надавав деяким з них значно менше уваги». Зведення альбому відбувалось в Атланті навесні 2001 року. В результаті до платівки увійшло 13 композицій. За словами Вейланда, музична складова альбому була натхнена творчістю Led Zeppelin, Елвіса Костелло, Джо Джексона, Керол Кінг, Pink Floyd і навіть містила «прог-панк оперу» («Regeneration»). Окрім звичних для Stone Temple Pilots голлівудських тем, альбом містив декілька пісень, що Вейланд присвятив своїй дружині та синові[1].
В журналі Rolling Stone звернули увагу на більш глибокі тексти Вейланда, аніж на попередніх платівках. Грег Кот назвав Вейланда «вокальним хамелеоном», який видає себе за Джима Моррісона, Робіна Зандера чи Гордона Лайтфута, а Shangri-La Dee Da — «можливо, найбільш захоплюючим альбомом STP, який реве, ніби музичний автомат у суботу ввечері»[10].
На музичному сайті NME відзначили наполегливість Stone Temple Pilots, що продовжували випускати альбоми попри всі негаразди Вейланда, але назвали їхню музику вже неактуальною, назвавши гурт «настільки ж жвавим, як ті трупи, що археологи виловлюють з торф'яних боліт: чудово збережені, але не ідеальні для танців або розмов»[7].
В каталозі AllMusic платівку назвали логічним продовженнях хіта «Sour Girl» з минулого альбому Stone Temple Pilots No. 4. Стівен Томас Ерлвайн відзначив, що гурт знаходиться в зоні музичного комфорту, тому альбом не вийшов несподіваним, і це не так погано. На думку Ерлвайна, найкраще у гурта вийшли психоделічно-попсові композиції, які він назвав не просто добрими, а «феноменальними»[3].
Список пісень
Автор всіх текстів — Скотт Вейланд, окрім пісні «Hollywood Bitch», яку він написав разом з Робертом Делео.
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
