Броненосець «Кайзер Макс»
Історія
Австро-Угорщина
Назва:	SMS Kaiser Max
Будівник:	«Stabilimento Tecnico Triestino», Трієст
Закладений:	жовтень 1861 року
Прийнятий:	1863 рік
Виведений:	Перебудований у 1873-1876 роках
Основні характеристики
Тип:	Броненосець однойменного типу
Водотоннажність:	3 588 т (стандартна)
Довжина:	70,78 м
Ширина:	10 м
Осадка:	6,32 м
Потужність:	1 926 к.с.
Двигуни:	4 парові котли 1 парова машина
Швидкість:	11 вузлів
Екіпаж:	386
Озброєння:	16 x 48-фунтових гармат 15 x 24-фунтових гармат 1 x 12-фунтова гармата 1 x 6-фунтова гармата
Бронювання:	Пояс: 115 мм

«Кайзер Макс» (нім. SMS Kaiser Max) - броненосець однойменного типу ВМС Австро-Угорщини другої половини 19-го століття.

Броненосець «Кайзер Макс» був закладений у жовтні 1861 року на верфі «Stabilimento Tecnico Triestino» у Трієсті. Спущений на воду 14 березня 1862 року, вступив у стрій у 1863 році.

Свою назву отримав на честь імператора Священної Римської імперії Максиміліана I.

Під час Другої Шлезвізької війни 1864 року «Кайзер Макс» входив до складу ескадри адмірала фон Вюллресторфа у Північному морі.

З початком австро-італійської війни 1866 року командувач австрійським флотом Вільгельм фон Тегетгофф мобілізував і повністю укомплектував свої кораблі. 27 червня він привів свій флот до Анкони, але командувач італійським флотом Карло Пелліон ді Персано відмовився вступати у бій.

16 липня Персано вирушив з Анкони до острова Лісса з метою захопити його. Італійські кораблі 3 дні обстрілювали острів, завдавши серйозних пошкоджень береговим батареям, але не змогли повністю подавити їх опір, а всі спроби десанту були відбиті.

20 липня Тегетгофф привів свій флот до Лісси. Він розташував свої броненосці клином, дерев'яні кораблі 2-ї і 3-ї дивізій йшли позаду. «Кайзер Макс» розташовувався на лівому фланзі австрійського флоту.

На початку бою «Кайзер Макс» разом з кораблями «Саламандер» і «Габсбург» атакував передову дивізію італійського флоту під командуванням адмірала Вакки. Але незабаром шикування кораблів обох флотів порушилось і битва перетворилась на розрізнені сутички.

«Кайзер Макс» атакував італійський броненосець «Ре д'Італія», але не завдав йому серйозної шкоди. Потім він переслідував броненосець «Палестро», але не зміг наздогнати його. В цей час «Дон Хуан де Аустрія» опинився в оточенні ворожих кораблів, і «Кайзер Макс» вирушив йому на допомогу, допомігши відбитись від ворожої атаки.

Загалом за час бою «Кайзер Макс» здійснив 15 залпів по ворожих кораблях і отримав 28 влучань, які, проте, не завдали йому серйозної шкоди.

Після закінчення війни «Кайзер Макс» разом з однотипними броненосцями пройшов ремонт та переозброєння. Але вже за 10 років після вступу у стрій дерев'яний корпус корабля почав гнити. Крім того, кораблі типу «Кайзер Макс» вже не вписувався в нову концепцію броненосців.

Внаслідок австро-угорського компромісу 1867 року дві частини дуалістичної монархії мали право вето на рішення одна одної. Незацікавленість Угорщини в морській експансії призвела до різкого скорочення бюджету флоту. Кошти для будівництва нових кораблів не виділялись. Тому було вирішено побудувати нові кораблі під виглядом «модернізації», кошти на яку виділялись з меншими труднощам.

У 1873-1876 роках броненосці типу «Кайзер Макс» були «модернізовані», а фактично збудовані заново. Від попередніх кораблів залишились лише машини, частина броні та деяке обладнання.

• Conway's All the World's Fighting Ships, 1860—1905. — London: Conway Maritime Press, 1979. — (англ.)
• Патянин С. В. Сражение при Лиссе // Морская кампания: журнал. — 2016. — № 7 (59).(рос.)
• Энциклопедия броненосцев и линкоров. / А.Е. Тарас, Минск, 2002 (рос.)
• Броненосцы имперской Австрии. Наследники победителей при Лиссе / Виталий Полуян. — Москва:Яуза-пресс, 2018. - 152 с. ISBN 978-5-9955-1005-5 (рос.)