У перших друкарських машинкахКрістофера Шоулза, розроблених у 1867—1871 роках, було два рядки клавіш, що розташовувалися в алфавітному порядку. Таке положення літер приводило до частого зчеплення важелів між собою. Для вирішення цієї проблеми Крістофер Шоулз почав експериментувати з розкладками. Першою популярною друкарською машинкою стала Ремінгтон 1, на якій була встановлена саме QWERTY. Цілих п'ять років ця машинка була єдиною на ринку, тому до розкладки встигли звикнути покупці.
У цьому ж році були влаштовані змагання по швидкості набору тексту, у яких безапеляційно переміг Макгурін. З того часу більшість друкарських машинок вироблялися з розкладкою QWERTY, а друкарі почали друкувати «всліпу».
Нині QWERTY — найпопулярніша у світі розкладка, хоча нагальна потреба у її використанні зникла з появою комп'ютерів.
Через розвиток технологій у виробництві друкарських машинок, виникли проблеми, які актуальні й досі, а саме: потреба в збільшенні швидкості друку, а також втома рук. Через це виникла необхідність у створенні кращої та досконалої розкладки клавіатури, що могла б вирішити всі ці проблеми.
Комп'ютерні клавіатури
Варіант розкладки клавіатури QWERTY, який використовується в США. Деякі країни, як-от Сполучене Королівство та Канада, використовують дещо іншу QWERTY (у Сполученому Королівстві символи @ і " поміняні місцями, і обидві мають клавішу AltGr ("альтернативна графіка"), а не праву клавішу Alt – як і більшість неангломовних клавіатур.
Перші комп’ютерні термінали, такі як Teletype, були друкарськими машинками, які могли створювати різні комп’ютерні коди та керувати ними. Вони використовували розкладку QWERTY і додавали клавіші, наприклад Esc, яке мало особливе значення для комп’ютерів. Пізніше клавіатури додали функціональні клавіші та клавіші зі стрілками. Після стандартизації персональних комп’ютерів і Windows більшість повнорозмірних комп’ютерних клавіатур дотримуються цього стандарту. Ця розкладка має окрему цифрову клавіатуру для введення даних праворуч, 12 функціональних клавіш у верхній частині та секцію курсору праворуч і в центрі з клавішами для Insert ,Delete ,Home ,End ,Page Up, іPage Down зі стрілками курсору у формі перевернутої Т.[1]
Діакритичні знаки
З появою електромеханічних друкарських машин виникла проблема відмінності густини знаків. Справа в тому, що знаки малої площі ( точка, кома, апостроф ) вимагають меншої сили удару, в іншому випадку вони пошкоджують барвник і папір, в той час як літери з великою площею знака (W, Q, @) пропечатуються недостатньо чітко. У механічних машинах, що пишуть, силу удару можна було дозувати силою натискання на кнопку, але в електромеханічних машинах і телетайпах це було неможливо. Компанія IBM у пишучій машині Selectric застосувала механізм, який докладав різного зусилля до різних літер, однак він однаково працював при натиснутій та відпущеній клавіші Shift. Тому компанія IBM у своїх машинах, що пишуть, розташувала на одній клавіші знаки з близькою щільністю. У той же час розробники стандарту ASCII орієнтувалися на розкладку клавіатури машини Remington No2, але при цьому зрушили на одну клавішу знаки від «&» до «)». Така розкладка тривалий час продовжувала використовуватися в комп'ютерних терміналах і телетайпах, оскільки зміна розкладки потребувала б ускладнення декодера клавіш, щоб сприймав положення клавіші Shift. Розкладку, засновану на ASCII також називали "bit-paired layout", а на розкладці друкарських машин IBM - "typewriter-paired layout", ця назва була відображена в стандарті ANSI X4.14-1971.[2]
Альтернативні розкладки
Розкладка QWERTY на даний момент критикується як анахронізм: проблема, яка призвела до появи розкладки QWERTY — літери, що зачіпають один за одного, давно вирішена. З того часу було зроблено кілька спроб розробити розкладки, що найбільше підходять для швидкісного набору.
У 1936 році професор Вашингтонського університету Авґуст Дворак вирішив повернутися до витоків стандартної розкладки та науково обґрунтувати необхідність нової. Результатом його досліджень стала нова розкладка, що носить ім'я автора. Її принцип — максимальна зручність для користувча. Але незважаючи на те, що розкладка Дворака розроблена за всіма правилами, враховує більшість міркувань ергономіки та включена до списку розкладок будь-якої версії Windows, з нею працюють лише 2% користувачів комп'ютерів.У грудні 1943 року Дворак написав:
Можна, не докладаючи особливих зусиль, створити десятки клавіатурних розкладок, які будуть принаймні не гіршими за універсальну клавіатуру Шоулза. Якщо літери та символи з трьох нижніх рядів клавіатури Шоулза перемішати і розставити випадковим чином, то найчастіше вийде зручніша клавіатурна розкладка, при якій навантаження на руки та окремі пальці буде розподілено рівномірніше. При цьому стане менше слів, що набираються лише однією рукою, і буде менше складноздійснюваних послідовностей натискань літерних клавіш, ніж при роботі на згаданій вище універсальній клавіатурі Шоулза.
Розкладка Colemak розроблена у 2006 році Шаєм Коулманом для набору англійських текстів. Назва походить від Coleman+Dvorak. Розкладка пристосована до сучасних комп'ютерних реалій і, як запевняє Коулман, дозволяє вирішити такі проблеми:
Набагато швидше за QWERTY і дещо швидше за дворак — у Colemak розвантажені мізинці і частіше застосовується чергування рук.
Завдяки частковій схожості QWERTY та Colemak можна друкувати, наприклад, на QWERTY на роботі та на Colemak вдома. Розклад Дворака зовсім не схожий на QWERTY.
Залишає важливі клавіатурні команди (Ctrl+Z, Ctrl+S і т. д.) у місцях, до яких можна дотягнутися однією рукою.
Програмування на Colemak простіше, ніж на розкладці Дворака — всі розділові знаки, крім точки з комою, залишені на тій же позиції, що і в QWERTY.
Цікаво, що на місці ⇪Caps Lock на Colemak знаходиться ще одна клавіша ← Backspace.
↑ANSI X4.14-1971 Alphanumeric Keyboard Arrangements Accommodating the Character Sets of ASCII and ASCSOCR. — American National Standards Institute, 1971.
