Mk 47 Striker
Гранатомет Mk 47 Striker під час стрільби
Тип	Автоматичний гранатомет
Походження	США
Історія використання
На озброєнні	З 2006 року до сьогодні
Оператори	США, Австралія, Ізраїль
Війни	Війна в Афганістані (2001-дотепер): США; Війна в Іраку (2003-2011): США; Війна проти Ісламської держави (2014-дотепер): США; Конфлікт на півночі Синайу (2011-дотепер): Ізраїль.
Історія виробництва
Виробник	General Dynamics
Вартість одиниці	Від 190 до 235 тисяч долларів за одиницю
Варіанти	Mk 47 Mod 0 (США, Ізраіль), Mk 47 Mod 1 (LWAGL) (Австралія)
Характеристики
Вага	18 кг без триноги та прицільного комплексу, зі станком-треногою і прицельним комплексом вага складає 40,8 кг
Довжина	940 мм
Набій	Стандартні гранати НАТО калібру 40 мм (M430 HEDP (High Explosive Dual Purpose), M383 HE (High Explosive), M918 TP (Target Practice) та інші). «Розумні» гранати MK285.
Калібр	40х53 мм
Темп вогню	225-300 пострілів на хвилину
Дальність вогню
Ефективна	1500 м
Приціл	AN/PAS-13 Heavy Thermal Weapon Sight або Lightweight Video Sight (LVS2) з лазерним далекоміром і балістичним комп’ютером
Mk 47 Striker у Вікісховищі

Автоматичний гранатомет Mk 47 Striker або Striker 40 - це 40-мм гранатомет з стрічковим живленням та інтегрованою системою управління вогнем, розроблений американською компанією General Dynamics^[1].

Гранатомет призначений для ураження різних цілей на дистанції до 1500 метрів, використовуючи як стандартні високошвидкісні гранати калібру 40х53 мм НАТО, так і програмовані гранати з дистанційним підривом. Гранатомет був прийнятий на озброєння Командування спеціальних операцій США в 2005 році та експлуатується в Австралії та Ізраїлі.

Однією з причин створення гранатомета Mk 47 Striker була необхідність підвищити вогневу потужність та точність стрільби з автоматичних гранатометів, які використовувалися американськими спецпризначенцями в умовах сучасних конфліктів^[2]. Автоматичний гранатомет Mk 19, розроблений у 1967 році^[1], який був основною зброєю цього класу в США, мав ряд недоліків, таких як велика вага, низька точність, складність обслуговування та несумісність з новими типами боєприпасів. Також була потреба в забезпеченні можливості уражати цілі, які знаходяться за укриттями або на нерегулярному рельєфі, що вимагало використання гранат з дистанційним підривом^[2].

Через це у 1990-х роках компанією Saco Defense (нині - підрозділ General Dynamics) було розпочато розробку нового гранатомета. General Dynamics співпрацювала із Raytheon в Далласі, штат Техас і Форест, штат Массачусетс, для створення системи управління вогнем AN/PVG-1 LVS. Норвезька NAMMO розробила передові 40-мм боєприпаси^[3].

Новий гранатомет Mk 47 зміг стріляти усіма типами стандартних високошвидкісних боєприпасів калібру 40х53 мм NATO, забезпечуючи надійне ураження піхоти і неброньованих цілей, розташованих на відкритій місцевості, новітні прицільні засоби та можливість стріляти керованими гранатами дозволили цій зброї стати одним із найкращих представників свого класу ^[4].

Гранатомет Mk 47 був використаний у ряді збройних конфліктів, таких як війна в Афганістані, війна в Іраку, громадянська війна в Центральноафриканській Республіці та інші. Зараз використовується підрозділами USSOCOM в Сирії.

Автоматичний гранатомет Mk 47 Striker є зброєю, побудованою на основі автоматики з коротким ходом дула при його жорсткому замиканні. Стрільба ведеться із закритого затвора для підвищення ймовірності ураження цілі першим пострілом.

Живлення автоматичного гранатомета стрічкове зі стандартної розсипної стрічки.

Він штатно встановлюється на полегшеному станку-тринозі, що включає механізми наведення і фіксатор, що дозволяє після пристрілювання жорстко закріпити гранатомет для стріляння в задану ціль.

Управління вогнем здійснюється за допомогою двох рукояток, розташованих у задній частині дульної коробки та розташованої між ними Л-подібної спускової клавіші.

Застосування комп’ютеризованого прицілу значно підвищує влучність стріляння гранатомета (особливо на середніх та великих дистанціях), а також помітно зменшує витрату боєприпасів^[5].

Перша версія гранатомета, яка була прийнята на озброєння Сил спеціальних операцій США в 2005 році. Вона має 16-дюймовий ствол і прицільний комплекс AN/PWG-1 розробки компанії Raytheon, що включає денний телевізійний канал зі збільшенням 3х і виведенням картинки на вбудований дисплей, лазерний далекомір і балістичний обчислювач^[5]. Вона може стріляти як стандартними високошвидкісними 40-мм гранатами, так і розумними гранатами MK285, які можна програмувати на певну відстань. Вона має вагу 18 кг і довжину 94 см.

Оновлена версія гранатомета, яка була прийнята на озброєння Австралійських збройних сил в 2016 році. Вона має 20-дюймовий ствол і використовує модуль LVS2, який має інтегровані балістичний обчислювач, лазерний далекомір (визначає відстань до цілі на дальності до 2590 м), денна кольорова відеокамера, тепловізор (розрізнення 640х512) і кольоровий дисплей з високою роздільною здатністю^[4]. Він також може стріляти як стандартними 40-мм гранатами, так і розумними гранатами MK285. Вона має вагу 16 кг і довжину 81 см.

За данними з відкритих джерел:

•  Австралія: Mk 47 Mod 1 - 200 одиниць^[6]
•  Ізраїль: Mk 47 Mod 0 - 130 одиниць^[7]
•  США: Mk 47 Mod 0 - приблизно 1,500 одиниць^[8]

• Автоматичний гранатомет
• УАГ-40
• HK GMG
• Сили спеціальних операцій США

1. ↑ ^{а б} Hutchison, Harold C. Say hello to America's newest 40 mm grenade machine gun. Business Insider (амер.). Процитовано 14 квітня 2023.
2. ↑ ^{а б} Larson, Caleb (20 березня 2021). The U.S. Military's New Grenade Launcher of Choice: The Mk 47. The National Interest (англ.). Процитовано 14 квітня 2023.
3. ↑ staff, Defense Industry Daily. Mk47 Striker40: GDs Auto-Programmed 40mm GMG. Defense Industry Daily. Процитовано 14 квітня 2023.
4. ↑ ^{а б} Підствольні та автоматичні гранатомети на полі бою - як допомогти армії перемогти | Defense Express. defence-ua.com (укр.). Процитовано 14 квітня 2023.
5. ↑ ^{а б} Мк 47 Страйкер (Mk 47 Striker) - гранатомет США. Озброєння (укр.). 10 червня 2019. Архів оригіналу за 14 квітня 2023. Процитовано 14 квітня 2023.
6. ↑ NIOA wins 40mm grenade launcher contracts - Australian Defence Magazine. www.australiandefence.com.au (англ.). Процитовано 14 квітня 2023.
7. ↑ defence.professionals | defpro.com. web.archive.org. 2 жовтня 2010. Архів оригіналу за 2 жовтня 2010. Процитовано 14 квітня 2023.
8. ↑ "Automatic Grenade Launchers" (PDF). No. 48. Small Arms Survey Research Notes. February 2015. Archived from the original (PDF) on March 16, 2015. Retrieved 7 November 2015.