Для поповнення парку винищувачів Ц.к. повітряних сил було використано одномісні біпланинімецької фірми Hansa und Brandenburgische Flugzeug-Werke. Їх розробив Ернст Гайнкель на основі гідролітака Hansa-Brandenburg KDW (нім.Kampf-Doppeldecker-Wasser "бойовий-біплан-вода"). Їх виробляли підприємства Hansa-Brandenburg і по ліцензії австрійські Phönix Flugzeug-Werke AG та Flugzeugfabrik AG (Будапешт). Із запланованих 2 серій по 200 літаків виготовили 122 або більше.
Через хронічний брак винищувачів доволі швидкий Hansa-Brandenburg D.I прийняли на озброєння, хоча радіатор обмежував зону огляду пілота. Озброєння складалось із закріпленого на верхній площині верхнього крила одного несинхронізованого 8-мм кулемета Schwarzlose, що ускладнювало прицілювання. Винищувач почав поступати на фронт восени 1916 і через значну кількість аварій отримав назву "труна". Навіть корпус кулемета із запасом амуніції понад верхнім крилом називали "дитячою труною". Літак переважно використовувався Ц.і к. повітряними силами Австро-Угорщини з середини 1917 і до кінця війни вціліло лише декілька літаків. На заміну Hansa-Brandenburg D.I прийшов Phoenix DI.
Одночасно на D.I починали літати австрійські аси Годвін Брумовський (35 перемог) і Франк Лінке-Кравфорд (24 перемоги).
У післявоєнний час Hansa-Brandenburg D.I використовувався у боях австрійських сил з сербсько-хорватськими за Клагенфурт.
Kenneth Munson: Kampfflugzeuge. Jagd- und Trainingsflugzeuge 1914 - 1919. Füssli, Zürich 1968, (Flugzeuge der Welt), Nr. 16.
Enzo Angelucci (Hrsg.): World Encyclopedia of Military Aircraft. Jane's, London u. a. 1981, ISBN 0-7106-0148-4.
Peter L. Gray, Owen Thetford: German Aircraft of the First World War. Putnam, London 1962, (3rd Edition, reprinted: ebenda 1987, ISBN 0-85177-809-7).
William Green, Gordon Swanborough: The Complete Book of Fighters. An illustrated Encyclopedia of every Aighter Aircraft built and flown. Smithmark, New York NY 1994, ISBN 0-8317-3939-8.
