Корабель брав участь у бойових діях на морі в Першій та Другій світових війнах. У роки Другої світової переважно бився в Атлантиці, біля берегів Франції, Англії та Норвегії, супроводжував арктичні конвої. За проявлену мужність та стійкість у боях відзначений сьома бойовими нагородами[1].
У серпні 1939 року «Вівейшос» був повторно введений до строю і з резервним екіпажем брав участь в огляді резервного флоту королем Георгом VI у Веймуті. У вересні 1939 року, після вступу Великої Британії у Другу світову війну, корабель увійшов до 17-ї флотилії есмінців у Плімуті. Основною функцією флотилії було супроводження конвоїв та патрулювання навколишніх воду в Ла-Манші та Південно-Західних підходах. «Вівейшос» разом з «Ванесса», «Вейкфул» та «Ванквішер» виконували завдання з супроводу конвою GC з річки Клайд.
12 квітня 1940 року «Вівейшос» з есмінцями «Броук» і «Веріті» супроводжував конвой HG 25, що прямував з Гібралтару до Ліверпуля, щоб посилити його супровід, який складався тільки з шлюпів «Байдфорд» і «Фовей». Після прибуття до Ліверпуля 15 квітня 1940 року «Вівейшос» залишився там.
26 травня 1940 року есмінець залучався до угруповання британського флоту, яке проводило операцію «Динамо», евакуацію військ союзників з Дюнкерка. Того дня він вирушив з Дувра разом з легким крейсером «Калькутта» та есмінцями «Галант», «Грейхаунд», «Гріфін», «Імпалсів», «Сейбр» і «Вейкфул». Наступного дня «Вівейшос» почав патрулювання, щоб захистити плацдарм для евакуації від атак німецької авіації та торпедних катерів (S-катери, відомі союзникам як «Е-човни»). 28 травня 1940 року він здійснив два переходи з Дюнкерка до Дувра, евакуювавши 326 осіб на першому та 359 на другому заході, а 30 травня 1940 року «Вівейшос» перевіз з Дюнкерка до Дувра ще 537 чоловіків. 31 травня 1940 року німецькі гаубиці на берегу обстріляли його, коли корабель стояв біля Бре-Дюн, Франція, спричинивши втрату 15 членів екіпажу.
1 червня 1940 року «Вівейшос» вивіз з Дюнкерка до Дувра ще 427 осіб. 3 червня 1940 року він також брав участь в операції «ОК», під час якої були затоплені блокшипи, щоб заблокувати гавань у Дюнкерку; британський корабель узяв на борт екіпажі затонулих кораблів і доставив їх до Дувра. Одним із тих, кого врятували з Дюнкерка, був преподобний Іван Ніл, який пізніше стане генерал-капеланом.
Після прориву німецьких кораблів з Бреста «Вівейшос» повернувся до своїх звичайних обов'язків, діючи у Північному морі. 31 серпня 1942 року зіткнувся з есмінцем «Веспер». У січні 1943 року «Вівейшос» відрядили з групою інших кораблів Домашнього Флоту на супроводження й ескортування арктичних конвоїв, які прямували до Радянського Союзу та з нього. 5 лютого 1943 року він та ескортні есмінцітипу «Хант»«Бланкні» і «Міддлтон» забезпечували ближній супровід конвою RA 52 під час останнього етапу його переходу з Радянського Союзу. У березні 1943 року він приєднався до ескортних есмінців «Мейнелл» і «Пітчлі» для супроводу конвою RA 53. У квітні 1943 року корабель повернувся до 21-ї флотилії есмінців і виконував свої обов'язки в Північному морі.
↑7 бойових відзнак за участь у кампаніях та битвах Другої світової війни: за битву за Атлантику (1939-1940), за Дюнкерську евакуацію (1940), за бої в Північному морі (1942-1945), за Дуврську протоку (1942), за арктичну кампанію (1943), за бої в Ла-Манші (1943-1944), за Нормандську операцію (1944).
.svg){kind=small}
