E-40

E-40
англ. E-40 Редагувати інформацію у Вікіданих
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Основна інформація
Повне ім'яEarl Stevens
Дата народження15 листопада 1967(1967-11-15) (57 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце народженняВальєхо, Солано, Каліфорнія, США Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки активності1986 — тепер. час
Громадянство США Редагувати інформацію у Вікіданих
Професіїрепер, автор пісень, бізнесмен, актор Редагувати інформацію у Вікіданих
ОсвітаGrambling State Universityd і Vallejo High Schoold Редагувати інформацію у Вікіданих
Інструментивокал[d] Редагувати інформацію у Вікіданих
Моваанглійська Редагувати інформацію у Вікіданих
Жанригіпгоп, гайфі, гіп-гоп Західного узбережжя, ґанґста-реп, кранк, гардкор-реп і мафіозо-репd Редагувати інформацію у Вікіданих
Псевдоніми40 Water, The Ambassador of the Bay, Charlie Hustle, E-Fizzle, Forty Fonzarelli, The Ballatician, Mess Crunklin, E-Feezy, Bay City Black, Bay City Brown
СпівпрацяThe Click, D-Shot, B-Legit, Suga-T, Lil Jon, Too Short, 2Pac, Spice-1
ЛейблиSick Wid It, Jive, BME, Warner Bros.
CMNS: Файли у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

E-40 (справжнє ім'я Ерл Стівенс; нар. 15 листопада 1967) — американський репер, підприємець, інвестор, засновник лейблу Sick Wid It Records, учасник нині розпущеного гурту The Click.[1] Виконавець випустив більше десятка альбомів, з'явився на численних саундтреках до фільмів та на платівках інших виконавців як гість.

Музична кар'єра

1990—1999 рр.

Після талант-шоу в Ґремблінзькому державному університеті репер та його двоюрідний брат B-Legit вирішили зайнятися музичною кар'єрою. Згодом гурт переїхав назад до Вальєхо, де вони об'єдналися з D-Shot, братом E-40, щоб сформувати групу MVP (Most Valuable Players). Дядько E-40, Сейнт Чарльз, який співав ґоспел, допоміг їм з випуском платівки.[2] Пізніше до гурту увійшла Suga-T, сестра E-40, і колектив змінив назву на The Click. Дебют E-40 відбувся в 1990 р. на міні-альбомі Let's Side своєї групи. Співпродюсери релізу: Майк Мослі та Ел Ітон. Міні-альбом вийшов на Sick Wid It Records, незалежному лейблі, засновником якого став E-40. У 1992 р. гурт видав дебютну платівку Down and Dirty, а в 1993 р. з'явився дебютний сольний альбом E-40. Federal, 9-трекову платівку/14-трековий CD спродюсував Studio Ton і видали лейбли Sick Wid' It Records та реґіональний дистрибутор SMG (Solar Music Group).

Подібно до репу району Затоки, E-40 отримав реґіональне, а згодом й національне визнання через своє химерне флоу та свій підприємницький дух, втілений його власним лейблом Sick Wid' It Records, який багато зробив для розвитку реп-сцени сходу району затоки Сан-Франциско, в таких населених пунктах як Окленд і Вальєхо. Разом з Too Short, Spice 1 та Ентом Бенксом, E-40 став одним з перших реперів Західного узбережжя, хто підписав контракт з мейджор-лейблом, уклавши угоду з Jive Records у 1994 р., після кількох років кар'єри незалежного артиста. Альбом In a Major Way гарно сприйняли слухачі, він містив пісні за участі Тупака, Mac Mall та Droop-E, сина E-40.

Хоча репер мав велику фанбазу на Західному узбережжі, E-40 не був дуже популярним серед широкого загалу, тому лише дві композиції з платівки, 1-Luv та Things'll Never Change, потрапили до чарту Billboard Hot 100.[3]

2000—2010 рр.

У 2003 р. E-40 почав вести E-Feezy Radio, щотижневу передачу на санфранцизькій хіп-хоп радіостанції KMEL, в якій висвітлювався хіп-хоп району Затоки.[4] KMEL регулярно транслювала програму до 2008 р. Після закінчення контракту з Jive Records він підписав його з Warner Bros. Records та BME Recordings, лейблом Ліл Джона. Сингл Tell Me When to Go, записаний за участі оклендського репера Keak Da Sneak, став популярним у США, через це E-40 з'явився на каналах MTV (Direct Effect) та BET (106 & Park). 14 березня 2006 р. його альбом My Ghetto Report Card дебютував на 1-му місці чарту Top R&B/Hip-Hop Albums та 3-ій сходинці чарту Billboard Hot 100.[5]

30 березня 2010 р. E-40 видав два студійних альбоми Revenue Retrievin': Day Shift та Revenue Retrievin': Night Shift в один день.[6] 29 березня 2011 р. він випустив таким же чином два альбоми Revenue Retrievin': Overtime Shift та Revenue Retrievin': Graveyard Shift.

2011-понині

У грудні 2011 р. E-40 знявся у відеокліпі Дрейка The Motto.

26 березня 2012 р. E-40 видав 3 студійні платівки The Block Brochure: Welcome to the Soil 1, The Block Brochure: Welcome to the Soil 2 та The Block Brochure: Welcome to the Soil 3 в один день. Виконавець також планує випустити спільний альбом, записаний з репером Too Short.[7]

Підприємництво та інвестування

E-40 вклав гроші в акції Microsoft та Apple.[8] Разом з колишнім гравцем НФЛ Честером Макґлоктоном виконавець відкрив ресторан Fatburger у Плезант Гіллі, штат Каліфорнія, який наразі закрито. У 2003 р. репер написав книгу Книга сленгу від E-40, том 1 (англ. E-40's Book of Slang, Volume 1), яка з'явилася влітку того ж року в журналі Murder Dog. Він також став представником Landy Cognac та відкрив наразі неіснуючий Ambassador's Lounge, нічний клуб у центрі Сан-Хосе, штат Каліфорнія.[9] 16 листопада 2007 р. стало відомо, що Стівенс підписав угоду про виняткову знижку з мережею ресторанів Wingstop Restaurants, Inc. і відкрив один такий заклад у Саутгемптонському торговому центрі, який розташований у Беніції, штат Каліфорнія. Наприкінці 2007 р. E-40 заявив про нову лінію енергетичних напоїв 40 Water.

На початку листопада 2013 анонсував випуск білого й червоного вина Earl Stevens Selections.[10]

Дискографія

Докладніше: Дискографія E-40
Студійні альбоми
Міні-альбоми
Спільні альбоми

Фільмографія

  • «The Breaks» (1999)
  • «3 Strikes» (2000)
  • «Obstacles» (2000)
  • «Malibooty» (2003)
  • «Hair Show» (2004)
  • «Survival of the Illest» (2004)
  • «Dead Heist» (2007)

Примітки

  1. ↑ California Birth Index, 1905–1995. Family Tree Legends Records Collection (Online Database). Архів оригіналу за 21 липня 2013. Процитовано 25 березня 2012.
  2. ↑ The FADER — Left Side. Архів оригіналу за 13 жовтня 2008. Процитовано 25 березня 2012.
  3. ↑ E-40 Billboard Singles on AllMusic
  4. ↑ Hogg, Ross (28 березня 2006). E-40: Tell Me When to Blow. XLR8R. Архів оригіналу за 21 липня 2013. Процитовано 25 липня 2008. [Архівовано 2013-10-27 у Wayback Machine.]
  5. ↑ Hasty, Katie (22 березня 2006). 'High School' Returns To The Top Of The Class. Billboard. Архів оригіналу за 21 жовтня 2012. Процитовано 14 вересня 2007.
  6. ↑ E-40 Keeps Things 'In The Family' By Partnering With Son Droop-E For New Albums. idiomag. Архів оригіналу за 23 квітня 2012. Процитовано 26 березня 2010.
  7. ↑ 3 Brand new E-40 albums to be released the same day!. Facebook. E-40. 27 грудня 2011. Процитовано 30 жовтня 2023.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) (англ.)
  8. ↑ http://www.contactmusic.com/news.nsf/story/e-40-suffers-from-falling-value-of-microsoft-stocks_1090882
  9. ↑ Podcast interview with E-40. Архів оригіналу за 26 травня 2007. Процитовано 25 березня 2012.
  10. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 5 листопада 2013. Процитовано 6 листопада 2013.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Посилання