Austro-Daimler (бронеавтомобіль)

Панцирник Austro-Daimler
Панцирник Austro-Daimler
Панцирник Austro-Daimler
ВиробникАвстро-Угорщина Австро-Угорщина
Austro-Daimler
Роки виробництва1904
КласПанцерник
Двигун(и)4 циліндровий мотор Daimler, 40 к.с.
Довжина4,86 м
Ширина1,76 м
Висота2,74 м
Маса2500 кг
Найвища швидкість45 км/год
Панцирник з двома кулеметами. 1906

Панцирник Austro-Daimler (нім. Austro-Daimler Panzerwagen) виготовили на заводі компанії Austro-Daimler у Нойштадті Відня. Він був першим колісним панцирником з приводом на всі колеса, створеним на основі вантажного автомобіля з баштою з кутом обертання 360 градусів. Панцирник Austro-Daimler став прототипом для колісних панцирників всіх країн періоду 1-ї світової війни.

З 1904 розробку панцирника розпочав офіцер-резервіст австро-угорського війська, технічний керівник компанії Austro-Daimler Пауль Даймлер — старший син Готтліба Даймлера. Дослідний екземпляр панцирника збудували до наступного року на заводі у Нойштадті Відня. його показали представникам збройних сил Австро-Угорщини і Німеччини. Корпус був повністю захищений панцирними листами, а кулемет знаходився у сферичній башті з кутом обертання 360°. На маневрах 1906 цісар Франц Йосиф I зауважив, що шум мотору лякатиме кавалерійських коней і він не має майбутнього. Пауль Даймлер розробив проект встановлення у башті двох кулеметів.

На панцирник встановили карбюраторний 4-циліндровий рядний мотор Daimler водяного охолодження. При об'ємі 4410 см³ він розвивав потужність 40 к.с. при 1050 об./хв. Дякуючи приводу на всі колеса він міг пересуватись по ґрунтових дорогах, м'яких ґрунтах. Передні колеса прикривали панцирні ковпаки. У залежній підвісці використовували поздовжні листові ресори.

Панцирні листи товщиною 3-4 мм захищали від пострілів з гвинтівок, кулеметів з відстані понад 100 м. Листи закріплювали заклепками каркаса з кутників. Частина листів мала сферичну чи гнуту форму. Жалюзі захищали радіатор і захищали його від куль. У кабіні розміщувались командир і водій. На полі бою вони могли використовувати лючки у листі перед ними, а на марші визирати з верхнього люку, для чого їхні сидіння могли піднімати на 30,5 см позаду розміщувався кулеметник. Загалом екіпаж міг складатись з 4-5 осіб.

Джерела

  • Kenneth Macksey, John Batchelor: Die Geschichte der Panzerkampfwagen. Wilhelm Heyne Verlag, München 1978, ISBN 3-453-52081-5 (нім.)
  • Walter J. Spielberger: Kraftfahrzeuge und Panzer des österreichischen Heeres 1896 bis heute. Motorbuch-Verlag, Stuttgart 1976 ISBN 3-87943-455-7 (нім.)
  • Rudolf Hauptner, Peter Jung Stahl und Eisen im Feuer: Panzerzüge und Panzerautos des k.u.k. Heeres 1914—1918. — Wien: Österreichische Militärgeschichte, Sonderband, 2003 — ISBN 978-3901208423 (нім.)
  • Peter Jung The Austro-Hungarian Forces in World War I (part 2) — 1916-18. — Oxford, UK: Ospray Publishing, 2003. — 48 с. — (Men-at-Arms). — ISBN 978-1841765952 (англ.)