Закле́пка[1], нюта[2][3] (від нім.Niet)[4] — детальзаклепкового з'єднання, яка має вигляд стрижня круглого поперечного перерізу з головкою на одному кінці, що забезпечує з'єднання окремих деталей шляхом розплющення другого кінця[1]. Невстановлена заклепка має одну головку, яка називається заставною. Друга головка, яка утворюється в процесі заклепування або ж нютування, називається замикальною.
Класифікація
Стандартами передбачені такі типи заклепок загального призначення із суцільним стрижнем:
з напівкруглою головкою (ГОСТ 10299-80[5] DIN 660 ISO 1051);
з потайною[6] головкою (ГОСТ 10300-80[7] DIN 661, ISO 1051);
з напівпотайною[6] головкою (ГОСТ 10301-80[8] DIN 662, ISO 1051);
з напівкруглою низькою головкою (ГОСТ 10302-80[9] DIN 674, ISO 1051);
Заклепки виготовляють зі сталі, алюмінію, латуні, міді й інших матеріалів. Матеріал заклепки повинен мати достатню пластичність для забезпечення формування головок. Сталеві заклепки виготовляють з вуглецевих сталей (Ст 2, Ст 3, Сталь 10 кп, Сталь 20 кп), а у спеціальних випадках — із легованої сталі (09Г2, Х18Н9Т). Щоб уникнути хімічної корозії у з'єднаннях застосовують заклепки з матеріалу з'єднуваних деталей.
Монтаж заклепок
При встановленні заклепки (нюти) її стрижень вставляється в заздалегідь підготовлений (свердлінням чи штампуванням) отвір (нютовий) у деталях, що підлягають з'єднанню, після чого з витичного кінця заклепки утворюється друга замикальна головка. Процес утворення замикальної головоки називається клепанням або нютуванням. При застосуванні сталевих заклепок діаметром до 10 мм і заклепок з кольорових металів клепку роблять холодним способом, а при застосуванні заклепок більшого діаметра — гарячим (кінець заклепки нагрівають до 1000…1100°С). З'єднання деталей машини чи споруди, здійснене групою заклепок, називається заклепковим або нютовим швом.
Клепання виконується вручну із застосуванням звичайних або пневматичних клепальних молотків, чи на спеціальних клепальних машинах (нютувалках).
↑Словник технічної термінології / І. Шелудько, Т. Садовський ; Українська академія наук, Інститут української наукової мови, Технічний відділ ; зредагував технічний відділ інституту Інституту наукової мови УАН. — [Київ]: Державне видавництво України, 1928. — 588 с.
↑ГОСТ 10299-80 Заклепки с полукруглой головкой классов точности В и С. Технические условия.
↑ абА.В. Міняйло, Л.М. Тіщенко, Д.І. Мазоренко та ін. (2013). Деталі машин(PDF) (укр.) . Київ: Агроосвіта. с. 419. ISBN978‐966‐2007‐28‐2. {{cite book}}: Вказано більш, ніж один |pages= та |page= (довідка); Перевірте значення |isbn=: недійсний символ (довідка); Явне використання «та ін.» у: |last= (довідка)Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
↑ГОСТ 10300-80 Заклепки с потайной головкой классов точности В и С. Технические условия.
↑ГОСТ 10301-80 Заклепки с полупотайной головкой классов точности В и С . Технические условия.
↑ГОСТ 10302-80 Заклепки с полукруглой низкой головкой классов точности В и С. Технические условия.
↑ГОСТ 10302-80 Заклепки с плоской головкой классов точности В и С. Технические условия
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Заклепка
Павлище В. Т. Основи конструювання та розрахунок деталей машин: Підручник. — Афіша. — С. 560. — ISBN 966-8013-58-1.
Коновалюк Д. М., Ковальчук Р. М. Деталі машин: Підручник. — Вид. 2-ге .-К.: Кондор, 2004. -584 с. — ISBN 966-7982-22-X
Орлов П. И. Основы конструирования: Справочно-методическое пособие. В 2-х кн. Кн. 2. — 3-е исправл. — М.: Машиностроение, 1988. — С. 544. — ISBN 5-217-00223-9