PROFILPELAJAR.COM

**II корпус армії США**
II Corps (United States)
II корпус армії США; II Corps (United States)
	Емблема 2-го армійського корпусу
На службі	24 лютого 1918 — 1 лютого 1919; 29 липня 1921 — 15 серпня 1927; 1 серпня 1940 — 10 жовтня 1945; березень 1958 — 5 червня 1970
Країна	США
Належність	Регулярна армія США
Вид	Армія США
Тип	армійський корпус
Роль	сухопутні війська
Чисельність	корпус
Гарнізон/Штаб	Кемп-Кілмер, Нью-Джерсі
Війни/битви	Перша світова війна; Стоденний наступ Третя битва за Альбер; Друга битва на Соммі Друга битва при Бапомі; ; Бій за гору Мон Сен-Квентін; Друга світова війна; Середземноморський ТВД Північно-Африканська кампанія Операція «Смолоскип»; Туніська кампанія Битва за Сіді-Бузід; Битва на перевалі Кассерін; Битва за Ель-Гуттар; Італійська кампанія Сицилійська операція; Зимова лінія; Битва при Монте-Кассіно; Готська лінія; Північно-Італійська операція;
Командування
Визначні; командувачі	Марк Вейн Кларк; Ллойд Фредендалль; Джордж Сміт Паттон; Омар Бредлі

2-й армійський корпус (США) (англ. II Corps (United States) — військове об'єднання, армійський корпус у складі армії США. Брав активну участь у боях Першої та Другої світових війн. У ході Першої світової війни корпус бився на Західному фронті, бої за Альбер, у другій битві на Соммі. За часів Другої світової — у Північній Африці та в Італії.

Історія

Перша світова війна

2-й армійський корпус був активований 24 лютого 1918 року на території Франції у складі Американських експедиційних сил, що прибули на Західний фронт.

У серпні 1918 року формування корпусу вперше взяли участь в бойових діях під час так званого Стоденного наступу союзних військ, що призвели до краху Західного фронту та надалі до капітуляції Німецької імперії. Американські війська билися в підпорядкуванні 3-ї британської армії генерала сера Д. Бінга.

З 21 до 23 серпня вони змагалися разом з Австралійським корпусом у боях за Альберт, у ході другої битви на Соммі. Під ударами союзних військ 2-га німецька армія генерала кавалерії Г. фон дер Марвица відступила на 80 км від лінії фронту. Британські та американські війська увійшли до Аррасу.

29 серпня під тиском новозеландської дивізії^[en] та інших формувань IV британського корпусу німці відступили з Бапома, що дозволило австралійським корпусам 1-й корпус АНЗАК^[en] та 2-й корпус АНЗАК)) подолати Сомму та прорвати оборону кайзерівської армії. 31 серпня американські підрозділи вступили в битву за гору Мон Сен-Квентін.

Наприкінці вересня 1918 року 2-й корпус мав у своєму складі дві дивізії армійської Національної гвардії (27-му та 30-ту піхотні дивізії), підрозділи артилерії та був приданий Австралійським корпусам, що організаційно входив до 4-ї британської армії генерала Г. Роулінсона. У боях за канал Сен-Квентін, дивізії корпусу зазнали важких втрат. Після завершення війни формування армійського корпусу повернулись до Америки, де 1 лютого 1919 року об'єднання було розформовано.

Інтербелум

29 липня 1921 року 2-й корпус був реактивований на підставі Акту про національну оборону 1921 року і включений до складу сил Національної гвардії країни. 15 серпня 1927 року його повернули до Регулярної армії Сполучених Штатів, а 1 серпня 1940 року в контексті підготовки до війни, корпус знову відновили у Форт Джей, штат Нью-Йорк.

Друга світова війна

У червні 1942 року, через шість місяців після нападу Японії на Перл-Гарбор та вступ США до війни, 2-й армійський корпус під командуванням генерал-майора М.Кларка передислокували до Англії. У листопаді 1942 року, об'єднання, яким вже керував генерал-майор Л. Фредендалль, взяло участь у висадці морського десанту в Орані за планом операції «Смолоскип». Американські війська успішно розпочали кампанію у Французькій Північній Африці, й здобули декілька перемог над німецькими та італійськими військами в Туніській кампанії. Однак, у лютому 1943 року в битвах за Сіді-Бузід й особливо у боях за перевал Кассерін підлеглі генерала Л. Фредендалля зазнали серйозної поразки від загартованих танкових військ генерала Г.-Ю. фон Арніма. Американці програли битви через свій слабкий бойовий досвід та практику дії на полі бою, незадовільне керівництво з боку командування корпусу, в особливості її командира, та низку інших чинників, що призвели до поразки.

У березні 1943 року, після заміни командира корпусу на генерал-майора Дж. Паттона, 2-й армійський корпус відновив свій бойовий потенціал, і головне надбав впевненість у своїх силах, що було яскраво продемонстровано у решті битв у Тунісі. Першою такою битвою стала битва біля Ель-Гуттар, де американські війська діючи на південному фланзі британської 1-ї армії, звели на нічию першу серйозну битву проти німецько-італійської групи армії «Африка» генерал-фельдмаршала Е. Роммеля. Надалі об'єднання билося на півдні Африки, знищуючи рештки військ противника до їхньої повної капітуляції у травні 1943 року.

10 липня 1943 року, 2-й армійський корпус 7-ї американської армії, діючи під проводом генерал-майора О. Бредлі, брав активну участь у морській десантній операції з висадки союзників на узбережжя італійського острова Сицилія. На долю корпусу, який складався з формувань 1-ї, 3-ї, 9-ї та 45-ї піхотних дивізій, припала значна роль у визволенні за 38 діб західної частини острову й розгромі сил противника, що протистояли.

У листопаді 1943 року 2-й армійський корпус під командуванням генерала Дж. Кіза увійшов до складу 5-ї американської армії, в підпорядкуванні якої змагався до кінця війни. Війська об'єднання залучались до проведення низки військових операцій у гірських регіонах Італії. Наприкінці 1943 року до його складу увійшли 3-тя та 36-та піхотні дивізії.

Останніми днями січня 1944 року 2-й корпус з 1-ю бронетанковою дивізією активно діяли в битві на річки Рапідо, складовій першої битви за Монте-Кассіно. Метою операції було відволікання частки сил німецького вермахту від висадки морського десанту в бухті Анціо. В цих боях 36-та дивізія зазнала великих втрат.

У травні 1944 року корпус бився в четвертій, останній битві за Монте-Кассіно. На цей час він мав 85-ту та 88-му піхотні дивізії. В боях за прорив німецьких укріплень на Готичній лінії до складу корпусу входили 34-та, 88-ма та 91-ша піхотні дивізії. Американські війська билися до травня 1945 року на західній стороні Апеннінського півострова, просуваючись на північ Італії на правому фланзі 5-ї армії. Корпус завершив війну у травні 1945 року боями під Міланом, Комо, Брешія, Наго-Торболе в Північній Італії, розгромивши рештки 14-ї німецької армії генерала танкових військ Й. Лемелсена.

10 жовтня 1945 року 2-й армійський корпус був деактивований на території Австрії, де виконував окупаційні функції до повного роззброєння німецького вермахту.

Холодна війна

У березні 1958 року 2-й армійський корпус був знову відновлений на базі Кемп-Кілмер у штаті Нью-Джерсі й увійшов до Резерву Армії. На корпус покладалися завдання керівництва усіма військовими частинами, відповідальними за оборону Північно-Східних США. 5 червня 1970 року об'єднання розформовано у Форт Вадсворті, штат Нью-Йорк.

Командування

Командири

генерал-майор Ллойд Фредендалль (15 липня 1941 — 14 червня 1942);
генерал-майор Марк Вейн Кларк (1 липня — 9 жовтня 1942);
генерал-майор Ллойд Фредендалль (10 жовтня 1942 — 5 березня 1943);
генерал-майор, з 15 квітня 1943 року генерал-лейтенант Джордж Сміт Паттон (5 березня — 16 квітня 1943);
генерал-майор Джон Портер Лукас (9 — 18 вересня 1943);
генерал-майор, з 16 квітня 1945 року генерал-лейтенант Джофрі Кіз (19 вересня 1943 — 10 жовтня 1945).

Див. також

Посилання

II US Corps
II Corps [Архівовано 1 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
U.S. Army World War II Corps Commanders [Архівовано 5 червня 2020 у Wayback Machine.]
US Army Campaigns in World War II [Архівовано 26 вересня 2017 у Wayback Machine.]

Література

Center of Military History. To Bizerte with the II Corps, 23 April — 13 May 1943. Washington, D.C.: Center of Military History, U.S. Army, 1990. OCLC 21992762
Mitchell A. Yockelson, Borrowed Soldiers: Americans under British Command, 1918, Norman, OK: University of Oklahoma Press, 2008, ISBN 978-0-8061-3919-7.

США Перша світова війна Друга світова війна Війна