Основними завданнями 160-го авіаційного полку є організація, оснащення, підготовка, тренування, забезпечення та застосування повітряного компоненту армійських сил спеціальних операцій по всьому світові з метою підтримки виконання ними бойових завдань. Полк отримав своє прізвисько «Нічні сталкери» за високий професіоналізм у виконанні завдань у складних метеоумовах, в особливості в нічний час. Льотний склад вертолітного полку проходить спеціалізоване навчання з метою виконання найскладніших завдань у ворожому середовищі по усіх регіонах світу з найвищою якістю, точністю та гарантією успіху.
У 1980 році, після приголомшливого провалу операції «Орлиний кіготь» з врятування американських заручників у Тегерані під час Іранської кризи, у тому числі й через колосальні помилки з авіаційним забезпеченням ходу проведення операції, Президент країниДжиммі Картер віддав наказ колишньому керівнику військово-морськими операціямиадміралуДжеймсу Л. Голловею III ретельно вивчити проблему та надати пропозиції. Адмірал зі своєю комісією прискіпливо проаналізували ситуацію з ходом планування, підготовки та проведення скандальної операції та надав свої рекомендації з того, що потрібно зробити, щоб якомога краще підготуватися наступного разу до спеціальних операцій такого характеру. У доповіді було також відмічено, що в Збройних силах країни немає жодного підрозділу, здатного здійснювати авіаційне забезпечення спеціальних місій у надскладних умовах, в особливості вночі.
На початку 1980-х років розпочалась робота зі створення унікального авіаційного формування, яке відповідатиме усім викликам сучасності, пов'язаним з виконанням спеціальних завдань. Для початку за основу вертолітного підрозділу, що створювався, узяли найкращих пілотів-експертів з авіаційної групи легендарної 101-ї повітряно-штурмової дивізії, а саме з вертолітників 158-го, 229-го та 159-го вертолітних батальйонів.
З набором та укомплектуванням перших підрозділів, льотчики розпочали програму тренування, акцентуючи на досягненні відмінних результатів при польотах вночі та на надмалих висотах. У зв'язку з тим, що більшість персоналу була набрана з 158-го батальйону, група отримала тимчасову назву «Оперативна група № 158». 16 жовтня1981 року, група переформована на вертолітний батальйон, а 1 квітня1982 батальйон офіційно включений до Регулярної армії країни й отримав порядковий номер — 160-й авіаційний батальйон, організаційно увійшовши до складу 101-ї повітряно-штурмової дивізії, з дислокацією на Форт Кемпбелл, Кентуккі. На уніформі особового складу вертолітного батальйону залишалися знаки розрізнення 101-ї дивізії.
Пілоти батальйону продовжували інтенсивний курс підготовки на гелікоптерах «Блек Хок» та «Чинук» на авіаційних полігонах повітряно-штурмової дивізії, а легкі вертольоти типу OH-6 «Кейюз», що були виведені зі штату дивізії після В'єтнаму проводили тренування на окремому полігоні.
Перша група бойових пілотів була готова діяти вже на початку 1981 року за планом спеціальної операції «Кредібл Спорт», яка, однак, була скасована, через звільнення іранцями заручників з американського посольства в Тегерані, після інавгурації нового Президента Рональда Рейгана.
Набуті в результаті напружених тренувань спроможності бойових пілотів батальйону відразу були оцінені армійським керівництвом через високу результативність виконання навчальних завдань, в особливості вночі, що на той час не робив жодний авіаційний підрозділ армії США. Поступово зароджувалися нові традиції у вертолітній частині, служити у такому підрозділи вважалося великою честю.
Організаційно авіаційний підрозділ постійно змінювався. 16 жовтня1986 року батальйон був виведений з формального підпорядкування 101-ї дивізії, а 16 січня 1988 він розгорнувся до штату 160-ї авіаційної групи спеціальних операцій (англ.160th Aviation Group (Airborne).
28 червня1990 у штаті 160-ї авіаційної авіагрупи сформовані штаб та штабна рота й вона була розгорнута до штату вертолітного полку й відповідно отримала сучасну назву — 160-й авіаційний полк спеціальних операцій армії США. Полк отримав у своїй структурі повноцінний штат з 3 вертолітних батальйонів, окремий загін та додатково авіаційний підрозділ армійської Національної гвардії.
З цього моменту, 160-й полк залучався до проведення майже усіх спеціальних операцій, й довів свою високу майстерність та готовність до виконання завдань у будь-яких умовах обстановки. На середину 2002 року в полку нараховувалося близько 1 400 чоловік, він мав цілий флот різнорідних вертольотів й складався з 3-х батальйонів. Додатково у 1995 році в Панамі була створена спеціальна вертолітна рота «D», яка у 1999 передислокована на Пуерто-Рико. У 2001 вертолітна рота «E» спочатку сформована у Форт Кемпбелл, але згодом перекинута до Південної Кореї.
У липні 2002 командування армії оголосило про збільшення авіаційного компоненту спеціальних операцій з міркувань зростання потреб спецоперацій й розпочало формування 4-го вертолітного батальйону. Для цього ввели до штату ще 12 MH-47 «Чинук», які є єдиними вертольотами в армії, що спроможні здійснювати дозаправлення у повітрі. Вже через місяць, у серпні 2002, керівництво вирішило ще наростити чисельність повітряного компоненту ССО й запланувало з 2005 до 2009 року ввести до штату полку додатково 35 вертольотів та 900 чоловік особового складу.
Наприкінці 2005, 160-й полк завершив формування 4-го вертолітного батальйону. 7 червня 2006, окрема вертолітна рота «F» передислокована до форту Льюїс у штаті Вашингтон, з одночасним розгортанням тут роти «G». Ці дві окремі роти гелікоптерів цільовим образом призначалися для виконання завдань з повітряного забезпечення ССО армії, що підкорялися елементам спецоперацій Європейського та Центрального командувань. Рота «D», що існувала окремо, призначалася для компоненту ССО, підпорядкованому Південному командуванню ЗС США. Однак, вже в грудні 2006 було прийняте рішення про введення усіх окремих рот до штату 4-го батальйону.
6 грудня2006 у форті Льюїс в урочистій обстановці проведена церемонія активації 4-го вертолітного батальйону 160-го авіаційного полку.
24 квітня 2008, рота «D» 3-го батальйону була розформована на офіційної церемонії на авіаційній базі Хантер Амі Ейрфілд.
25 березня2011 утворене тимчасове Авіаційне командування спеціальних операцій армії США, якому підпорядкували 160-й полк ССО.
Участь у бойових операціях
Вперше пілоти 160-го вертолітного батальйону здобули бойовий досвід у ході операції «Необхідна лютість» — висадка американських військ на територію Гренади. Бойове хрещення американські льотчики отримали під зенітним вогнем протиповітряної оборони Гренади та кубинських «радників», проте, усі визначені вертолітникам завдання були виконані успішно. Після цього випробування 160-й вертолітний полк вже залучався на регулярній основі до низки операцій, де потребувалася майстерність вищого ґатунку й умови проведення операції були надзвичайно складні або несприятливі. На Гренаді авіаційний батальйон спецоперацій зазнав перші бойові втрати[1].
У червні 1988 році 2 транспортні вертольоти MH-47 авіагрупи взяли участь у спеціальній операції «Маунт Хоуп III», з евакуації радянського вертольоту Мі-24, що впав на глибині майже 800 км від кордону на території Чаду під час лівійсько-чадського конфлікту. Операція провадилася у найскладніших умовах навколишнього середовища при виконанні польотів, й пілоти наочно продемонстрували свої високі здібності діяти в глибокому тилу ворожого оточення, успішно виконати місію і благополучно повернутися[2].
20 грудня1989 «Нічні сталкери» були першими, хто розпочав операцію «Справедлива Справа», коли американські війська вторгалися на територію Панами. Бойові гелікоптери здійснили безпрецедентний переліт з Форту Кемпбелл, де були на той час найсуворіші зимові умови до спекотної та задушливої темряви Панами. Вертолітники успішно виконали завдання з підтримки воїнів спецоперацій, забезпечуючи перекидання їх повітрям та своєчасно завдаючи удари по супротивнику. За час операції вертолітне авіагрупа втратила 2 пілотів та 2 вертольоти[1].
Окупація Саддамом Хусейном незалежного Кувейту утворила серйозний виклик для випробування авіаційного компоненту сил спеціальних операцій на Близькому Сході. 17 січня1991 бойові пілоти 160-го вертолітного полку, разом з підрозділами спеціальних операцій, розпочали операцію «Буря в пустелі». До бойових дій у війні в Перській затоці залучалася переважна більшість полку, в основному формування 2-го і 3-го батальйонів частини. «Нічні сталкери», що брали активну участь в операціях «Щит» та «Буря в пустелі», провадили велику кількість операцій, у тому числі бойових пошуково-рятувальних, штурмових та рейдових дій, операцій з постачання та забезпечення своїх військ, а також інфільтрацію та ексфільтрацію підрозділів американських ССО. У реальних бойових умовах обстановки льотчики довели високу готовність 160-го авіаційного полу спеціальних операцій вести нічні та довготривалі бойові дії в складних умовах пустельної місцевості, при активній протидії ворога.
На Філіппінах у 2002 року, вертолітники 2-го вертолітного батальйону втратили 10 чоловік, у процесі проведення операції з надання допомоги філіппінській армії з рятування американських заручників, захоплених радикальним ісламістським рухом «Абу Сайяф». Американських місіонерів захопили в готелі Дос Пальмос та утримували 2 роки в полоні, одному з них відрізали голову, передом спецпідрозділ здійснив спробу їх звільнити.
2 березня2002, гелікоптери MH-47E «Чинук» 2-го вертолітного батальйону, виконуючи завдання з ведення спостереження за бойовиками ісламістського руху на півдні долини Шах-і-Кот, здійснювали переліт з острову Базіліан на Мактан, на південному заході Філіппін, коли один з них зазнав технічну аварію й впав у гористій місцевості острову. Наступного ранку, 2 MH-47E з командою швидкого реагування вилетіли на пошук вертольоту, що впав. Під час розшуку постраждалих, американські військові попали під інтенсивний вогонь бойовиків зі стрілецької зброї та РПГ. У вогневій сутичці постраждало багато операторів спецоперацій, а також пілотів 160-го полку[3].
У червні 2005, при проведенні операції «Червоні крила», група спецоперацій «Морських котиків» потрапили у засідку й вступила у затятий бій з афганськими повстанцями. При спробі ексфільтрації оточеної групи операторів SEAL, один з транспортних вертольотів MH-47, що віз допомогу, отримав пряме влучення протитанковою гарматою з РПГ й впав у горах. 8 пілотів-вертолітників та ще 8 морських котиків загинуло у цій операції.
З початком вторгнення Коаліційних військ до Іраку, льотчики 160-го вертолітного полку брали участь у чималих операціях з забезпечення спеціальних акцій та дій ССО США. Одним з таких завдань було рятування американського військовослужбовця рядового першого класуДжессіки Лінч, що була захоплена іракськими військовими у полон. Також пілоти полку залучалися до звільнення захоплених з метою викупу трьох італійських контракторів та польського бізнесмена у 2004 році.
Пілоти «Нічних сталкерів» демонстрували свої здібності на антитерористичному навчанні Командування ССО в Денвері у 2008 році. У цьому ж році 160-й полк зіграв одну з ключових ролей у проведенні рейду на Абу-Кемаль, що здійснювався у спільній операції ССО та ЦРУ.
1-2 травня2011, бойова група «Нічних сталкерів» взяла найактивнішу участь у рейді з ліквідації лідера Аль-Каїди Осами бен Ладена на території Пакистану в Абботтабаді. Операція за підтримки підрозділу 160-го полку здійснювалася операторами DEVGRU. Під час рейду один з вертольотів MH-60 був пошкоджений й знищений на місті проведення операції.
15 січня2014 у наслідок жорстокої посадки вертольоту MH-60 на аеродромі Хантер Амі Ейрфілд, загинув один оператор спецоперацій й ще 2 отримали поранення.
4 липня2014 об'єднана оперативна група спеціальних операцій «Дельта» та 160-го полку залучалася до операції з пошуку та рятування в Північній Сирії захоплених у заручники журналіста Джеймса Фолей та інших американських громадян. У результаті проведення операції один солдат поранений, однак заручників не знайшли. Пізніше журналіст Дж. Фолей публічно страчений ісламістами Ісламської Держави.
Організаційно-штатна структура 160-го авіаційного полку спеціальних операцій армії США
160-й авіаційний полк на своєму озброєнні має широкий спектр найсучасніших зразків бойових вертольотів, що оснащені для задоволення будь-яких критичних вимог завдань спеціальних операцій. Усі гелікоптери полку були спеціалізовано розроблені для проведення та підтримки операторів ССО при виконанні ними спеціальних завдань, як у форматі суто спеціальної операції силами власно ССО, так й для проведення спільних операцій з підрозділами інших видів збройних сил на усіх театрах дій і на усіх рівнях інтенсивності та складності збройних конфліктів. Для виконання цих вимог, підрозділи полку організовані відповідно до призначення формувань ССО, яким вони нададуть підтримку, театру воєнних дій, де передбачається виконання операції. Кожний підрозділ авіаполку організаційно закріплений за одним з батальйонів-загонівармійських сил спеціальних операцій.
Рівень готовності фахівців «Нічних сталкерів» такий, що полк, як структурне формування, вважається невід'ємною частиною практично усіх спеціальних операцій, що плануються й проводяться. Льотчики спеціально навчені і оснащені для проведення спеціальних операцій в рамках армійської цільової групи спеціальних операцій (ARSOTF) або спільної цільової групи спеціальних операцій (JSOTF).
Підрозділи полку навчені і оснащені для інфільтрації, постачання, забезпечення й ексфільтрації підрозділів сил спеціальних операцій США та іншого персоналу в залежності від роду виконуваного завдання. Тренуванняекіпажів вертольотів та операторів ССО провадиться спеціально в умовах максимально наближених до реалій майбутньої операції з програшем будь-якого перебігу подій під час акції. Основний акцент навчання навмисно робиться на відпрацювання задач вночі. Вертолітники навчені використовувати прилади (окуляри) нічного бачення (ПНВ) або авіаційні системи нічного бачення. Особлива увага приділяється тренуванню бриючим польотам на максимальній швидкості з обминанням рельєфу місцевості. Полк постійно займається навчанням у всіляких експлуатаційних умовах і особливостях місцевості: пустеля, гори, джунглі, міські та над водою. Невід'ємною специфікою тренінгу є вміння працювати з морських платформ (бойових кораблів, суден, нафтових платформ тощо). Кожне навчання обов'язково проводиться з оцінкою точності перельоту на великі дальності та при несприятливих погодних умовах.
Гелікоптери полку спеціальних операцій модифіковані таким чином, щоб забезпечити можливість для їх дозаправки в повітрі, а також оснащені найточнішими приладами навігації, комунікації, мають підвищені льотно-технічні характеристики для польотів на великі відстані і поліпшеної потужності зброю. Вищеперелічені удосконалення надають унікальну можливість використовувати такі вертольоти у несприятливу погоду, в умовах обмеженої видимості або на над малих висотах, що у свою чергу, сприяє прихованості проведення повітряних спеціальних операцій й досягненню певної раптовості. Екіпажі вертольотів спеціально навчені надавати безпосередню авіаційну підтримку і здійснювати наведення високоточних боєприпасів з метою підтримки спеціальних операцій.
Водночас, бойові підрозділи та окремі екіпажі мають певні обмеження в автономності дії, що удовольняється 24 годинами. Пілоти не мають спроможності забезпечити свої гелікоптери або тимчасові операційні бази надійною охороною тривалий період, тому вони працюють з захищеної бази або аеродрому. Системи управління польотів вертольотів не інтегровані в єдину систему контролю повітряного простору і потребують відповідної підтримки спеціалізованих літаків військово-повітряних сил США з метою тактичної координації авіаційної підтримки. Така підтримка потрібна в процесі доставки вантажів групам ССО та забезпеченні пересування вертольотів повітрям за умови відсутності наземної системи наведення на ціль.
.svg){kind=small}
.png){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
