З листопада 1943 року працював слюсарем, у травні 1945 — березні 1947 року — розцінником пункту технічного огляду вагоноремонтного пункту на станції «Запоріжжя-Ліве».
З червня 1947 по грудень 1966 року працював на Запорізькому металургійному заводі «Запоріжсталь»:
у червні 1947 — квітні 1952 року — комірником обладнання відділу капітального будівництва;
у квітні 1952 — березні 1953 року — бригадиром агломераційного цеху;
у березні 1953 — жовтні 1958 року — начальником зміни копрового цеху;
у жовтні 1958 — травні 1960 року — майстром копрового цеху;
у травні 1960 — серпні 1961 року — начальником дільниці грануляції шлаків;
у серпні 1961 — вересні 1963 року — заступником секретаря партійного комітету;
у вересні 1963 — грудні 1966 року — заступником директора із загальних питань.
15 грудня 1966 — 7 лютого 1974 року — 1-й заступник голови виконкому, а 7 лютого 1974 — 14 травня 1987 року — голова виконавчого комітету Запорізької міської ради народних депутатів. Працюючи на посаді доклав немало зусиль до розвитку промислового комплексу та соціальної сфери міста. У період його керівництва містом реконструйовано Дніпрогес, високими темпами почало розвиватись житлове будівництво. У Запоріжжі з'явились нові житлові масиви: Хортицький, Бородинський, Осипенківський, Південний. Споруджується кілька культурно-мистецьких комплексів: цирк, Палац піонерів, Палац спорту «Юність», обласна універсальна наукова бібліотека імені О. М. Горького, дитячий інтернат на Великому Лузі, готель «Україна», меморіал «Скорботна мати», 9-та та 5-та міські лікарні, універмаг «Правобережний».
