Шляхетна вулиця (Житомир)
Шляхетна вулиця — вулиця у Корольовському районі міста Житомира. ХарактеристикиВулиця знаходиться в центральній частині міста, у Старому місті, в урочищі Петровська Гора. Розпочинається на з'єднанні вулиць Віктора Косенка та Дмитра Донцова, прямує на південний захід та завершується на вулиці Професора Кравченка. Від Шляхетної вулиці розпочинаються вулиці Фещенка-Чопівського та Миколи Лисенка. Завершуються виходом на Шляхетну Шодуарівський провулок та Студентський провулок. Вулиця орієнтовною протяжністю 400 м. В напрямку від вулиці Професора Кравченка до перехрестя з вулицею Фещенка-Чопівського організований односторонній рух. По короткому відтинку вулиці, на її початку курсує тролейбус. Також по вулиці пролягають маршрути міського та приміського автобуса. Рельєф вулиці характеризується значним ухилом у південно-західному напрямку. Поряд з вулицею Шляхетною, на території фармацевтичної фабрики, знаходиться одна з найвищих точок міста — вершина Петровської Гори, висота якої становить 232,6 м.[1] Забудова вулиці у переважній кількості малоповерхова житлова, за виключенням дев'ятиповерхового багатоквартирного будинку та нежитлової будівлі. ІсторіяІсторія назвиПерша назва вулиці — Банна — пояснюється тим, що вулиця вела до єврейських громадських лазень.[2][3] У 1914 році Банній вулиці надано назву Лермонтовська — на честь 100-річчя від дня народження письменника Михайла Лермонтова.[2][3] У 1919 році вулиця Лермонтовська тимчасово отримала назву вулиця Олеся, на честь українського письменника.[2][3] Станом на 2007 рік Лермонтовська вулиця була однією з трьох вулиць Житомира, що зберегла стару назвотворчу традицію у формі прикметника (тобто відповідає на питання «яка», а не «чия».[4] У 2023 році Лермонтовська вулиця перейменована на Шляхетну вулицю.[5] Історія формування вулиціВулиця та її забудова формувались упродовж XIX — поч. XX сторіччя.[2] Вулиця була довшою та з'єднувала Старожандармську вулицю (пізніше Пушкінська, нині вулиця Віктора Косенка) з Набережною річки Тетерів (сучасний 3-й Чуднівський провулок)[3]. На плані Житомира 1915 року вулиця з новою назвою Лермонтовська бере початок з вулиці Пушкінської та завершується на березі річки Тетерів, з'єднуючись з 3-м Чуднівським провулком.[6] Внаслідок будівництва у 1980-х роках літнього театру «Ракушка», завершення вулиці біля 3-го Чуднівського провулка виявилося відрізаним від основної частини та наразі входить до Берегового провулку, а вулиця стала коротшою та завершується на вулиці Професора Кравченка[3] Забудова вулиці у переважній кількості є історичною та сформованою до 1917 року. У радянські часи, подекуди, замість будинків садибного типу з'являються декілька дво- та триповерхових будинків. У 1973 році задля будівництва дев'ятиповерхівки руйнують будинок, у якому народився Юліуш Зарембський.[7] Раніше, 1951 року, демонтують пошкоджений під час бойових дій Другої світової війни палац барона Івана Максиміліановича де Шодуара.[8] До війни у будівлі палацу за № 13 по вулиці Лермонтовській розташовувався головний корпус Обласного науково-дослідного краєзнавчого музею. Разом з тим, чимала кількість зразків архітектури минулих століть збереглась до наших днів. У тому числі будинки № 9, 11 та 13 (старий номер 15), що входили до складу маєтку Шодуара (зокрема, прибрамна, головний фасад якої виходить на Лермонтовську вулицю). Будинок № 13 (колишній № 15) є щойно виявленим об'єктом культурної спадщини міста Житомира (пам'ятка історії).[9] У цьому будинку протягом 1941—1942 рр. перебував Олег Ольжич, діяв штаб похідної групи ОУН[10][11][3] та редакція газети «Українське Слово»[9]. До арешту в 1937 році у цьому ж будинку мешкав етнограф Никанор Дмитрук.[10] У підвалі двоповерхового будинку № 5, побудови другої половини XIX ст., де наразі розміщується фармацевтична фабрика, протягом 1941—1943 рр. діяла явка підпільників на чолі із Протасевичем Григорієм Семеновичем — завідуючим аптекоуправління[12], що розміщувалось у цьому будинку з 1925 року[3]. До 1918 року у будинку діяв з'їзд мирових суддів.[2] Пам'яткою архітектури місцевого значення (охоронний номер 26) є особняк № 4, побудови 2-ї половини XIX ст., у якому 1898 року мешкав російський письменник, демократ Мачтет Г. О.[9][13][3] На головному фасаді будинку встановлена меморіальна дошка Мачтету Г. О. Примітки
Джерела
Information related to Шляхетна вулиця (Житомир) |