|
Четвертий поділ Польщі
Четвертий поділ Польщі — формулювання, вживане до і після початку Другої світової війни у польській історіографії та польській і російській публіцистиці на позначення поділу території польської держави в 1939 році,[1][2] а іноді також у 1815 та 1918 роках.[3] ІсторіяПоділ Варшавського герцогства 1815Під час наполеонівських війн поляки повернули собі частину території під владою Пруссії. Звільнена територія була названа Варшавським герцогством. Ця територія була розширена у 1809 році за рахунок австрійського поділу. Проте після поразки Наполеона ця територія перейшла під контроль Росії. Його долю треба було вирішити державам-переможницям. На Віденському конгресі 1815 року європейські лідери ухвалили рішення про ліквідацію Варшавського герцогства. Остаточного вигляду нові кордони набули у двосторонніх договорах, підписаних Росією з Австрією та Пруссією 3 травня 1815, а потім увійшли в остаточний договір, підписаний 9 червня 1815 року.
Учасники конгресу у Відні знали, що поділ Герцогства був фактично черговим поділом Польщі. Історик Адам Замойський у своїй великій праці, опублікованій англійською: «1815. Падіння Наполеона і Віденський конгрес» писав: «Запрошений на зустріч Кастрег (міністр закордонних справ Англії) погодився за умови, що він зможе публічно заявити про своє неприйняття самої ідеї поділу Польщі, позаяк він не бажає увійти в історію як людина, причетна до такого акту».[4] У польській історіографії прийнято називати події з'їзду Четвертим поділом Польщі[5][6] Берестейський мир 1918Під час Першої світової війни 5 листопада 1916 року німецький кайзер і австрійський цісар оголосили про створення Королівства Польського. Під впливом цього оголошення на території Конгресової Польщі, окупованої Центральними державами, з'явилися перші за довгий час польські органи влади, такі як Регентська рада. У цей час формувалася польська адміністрація і армія, підпорядкована Центральним державам. Проте вже наприкінці 1917 року Австрія та Німеччина здійснили поворот у своїй політиці. Натхнені можливістю отримання зерна та сировини з України, вони вирішили укласти договір з Українською Народною Республікою. За Берестейським договором від 9 лютого 1918 р. українська влада в обмін на постачання Центральним державам одержала визнання, а до її складу було включено Холмщину і Підляшшя. Ця звістка викликала протест майже всіх політичних сил у Польщі. Поляки сприйняли Берестейський мир як державну зраду та четвертий поділ Польщі[7] 2-га бригада легіонів збунтувалася проти своїх тодішніх союзників — австрійців, перейшла фронт і приєдналася до 2-го польського корпусу, що формувався при російській армії. Пакт Молотова — Ріббентропа. Включення Галичини та Волині до складу Української РСР 1939Термін «IV поділ Польщі» вживали ще перед початком Другої світової війни радянські та німецькі дипломати:
23 травня 1939 р. Адольф Гітлер на зустрічі вищого командного складу заявив, що завданням Німеччини буде ізоляція Польщі. 22 серпня 1939 р. перед верховним командуванням вермахту він чітко означив ціль — знищити Польщу: мова не про захоплення певної території чи нового кордону, а про знищення ворога. Сталін же хотів відвоювати втрачені в ході Жовтневого перевороту та громадянської війни території колишньої Російської імперії[10]. Безпосередньо перед початком Другої світової війни 23 серпня 1939 було підписано пакт Молотова — Ріббентропа, який послужив основою для взаємодії між Третім Райхом та СРСР після її початку. 1 вересня 1939 розпочалася агресія Третього Райху проти Польщі, 17 вересня — радянське вторгнення у Польщу. Агресори частину окупованої ними території Другої Речі Посполитої передали всупереч міжнародному праву іншим державам: Німеччина передала 21 листопада 1939 частину польської території, зайнятої вермахтом (Спиш і Орава) Словаччині[11], тоді як Радянський Союз частину польської території, зайнятої Червоною Армією (Вільнюс з округою), передав 10 жовтня 1939 Литві, що й передбачав Пакт про взаємодопомогу між СРСР і Литвою та про дислокацію Червоної Армії в Литві, укладений у Москві В'ячеславом Молотовим та Юозасом Урбшисом 10 жовтня 1939. На виконання його положень литовська армія вступила у Вільнюс у ніч проти 28 жовтня 1939, взявши місто під литовське управління (до 15 червня 1940, після чого воно було знову окуповане Червоною Армією[12]). Розпорядчі правові акти щодо території Другої Речі Посполитої, ухвалені всупереч ратифікованій Німеччиною та Росією Гаазькій конвенції IV (1907), були недійсними у світлі міжнародного права і не визнавалися як урядом Польщі у вигнанні, так і союзними Польщі державами, а також третіми (нейтральними) країнами упродовж усієї Другої світової війни. Вони порушували і цілу низку інших договорів: з боку Райху — Версальський договір у частині III, що описує кордони Німеччини, пакт Бріана — Келлоґа і Польсько-німецьку декларацію про незастосування сили від 26 січня 1934 та з боку СРСР — Ризький договір, Договір про ненапад між Польщею та Радянським Союзом від 1932 і Договір Ліги Націй. Щодо подій після 17 вересня 1939 року — розділу польської держави між Райхом і Радянським Союзом — союзні Польщі держави Велика Британія і Франція (які на напад Гітлера відреагували 3 вересня формальним оголошенням війни Німеччині[13] без будь-яких воєнних дій: т. зв. «дивна війна») обмежилися словесним осудом дій СРСР, відмовляючись визнати, що нібито «польська держава та її уряд фактично припинили своє існування»[14], як виправдовував напад Молотов[15]. Саму ж Польщу 31 жовтня 1939 року Молотов зневажливо назвав «потворним дитям Версальського договору».[16] Див. також
Примітки
Посилання
Джерела
Information related to Четвертий поділ Польщі |
||||||||
