Після внутрішньом'язового введення максимальна концентрація в крові досягається за 30-120 хвилин, після внутрішньовенного — за 10 хвилин. Препарат добре проникає в тканини і рідини організму. Високі концентрації цефамандолу спостерігаються в кістках, жовчі, сечі, плевральній та синовіальній рідині. Цефамандол не метаболізується, виводиться з організму з сечею в незміненому вигляді. Період напіввиведення препарату становить при внутрішньовенному застосуванні 32 хвилини, при внутрішньом'язовому введенні — 60 хвилин, при нирковій недостатності цей період збільшується.
Показання до застосування
Цефамандол показаний при інфекційних хворобах, які спричинюють чутливі до нього мікроорганізми, а саме: сепсис; менінгіт; ендокардит; інфекції сечовидільної системи; інфекції дихальних шляхів; інфекції кісток і суглобів; інфекції шкіри і м'яких тканин; абдомінальні та гінекологічні інфекції; а також для профілактики післяопераційних ускладнень.
Місцеві реакції — зрідка тромбофлебіти при внутрішньовенному введенні, болючість та інфільтрат при внутрішньом'язовому введенні.
Частота побічних реакцій при застосуванні цефамандолу, за даними спостережень, становить 3—5 %.[1]
Протипокази
Цефамандол протипоказаний при підвищеній чутливості до β-лактамних антибіотиків. З обережністю призначають новонародженим, недоношеним дітям, хворим з вираженим порушенням функції нирок, вагітності і годуванні грудьми.
Форми випуску
Цефамандол випускається у вигляді порошку в флаконах для ін'єкцій по 0,5 і 1,0 г. Реєстрація препарату в Україні закінчилась у травні 2008 року. Станом на 2014 рік в Україні даний препарат не зареєстрований.[3]
