PROFILPELAJAR.COM

Фредерік Міттеран
Фредерік Міттеран
фр. Frédéric Mitterrand
Ім'я при народженні	фр. Frédéric Bernard Mitterrand
Народився	21 серпня 1947[…]; XVI округ Парижа, Париж
Помер	21 березня 2024 (76 років); VII округ Парижа, Париж; ·злоякісна пухлина
Країна	Франція; Туніс
Діяльність	сценарист, кінорежисер, кінопродюсер, політик, письменник, кіноактор, радіоведучий, кінокритик, телепродюсер, документаліст
Галузь	журналістика, політика, документальний фільм і літературна діяльністьd
Alma mater	Університет Париж X Нантер, Інститут політичних досліджень (1968), ліцей Жансон-де-Саї, Паризький університет і Школа Жанін Мануельd
Знання мов	французька
Заклад	Antenne 2d, France Interd, Europe 1d, France Cultured, TF1 і C8[d]
Членство	Академія красних мистецтв Франції (2024)
Посада	Міністр культури Франціїd, Міністр культури Франціїd, Director of the French Academy in Romed і deputy managing directord
Батько	Robert Mitterrandd
Мати	Édith Cahierd
Родичі	Франсуа Міттеран і Jacques Mitterrandd
Брати, сестри	Olivier Mitterrandd
Нагороди
IMDb	ID 0594158
	; ; Медіафайли у Вікісховищі;

У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Міттеран.

Фредері́к Міттера́н (фр. Frédéric Mitterrand; 21 серпня 1947, Париж — 21 березня 2024) — державний і політичний діяч. Письменник, сценарист, продюсер та режисер документальних і художніх фільмів, міністр культури Франції (2009—2012).

Біографія

Небіж 21-ого Президента Франції Франсуа Міттерана та армійського генерала авіації Жака Міттерана. Навчався в ліцеї Жансон-де-Саї в Парижі. Закінчив факультет історії і географії Паризького університету в Нантеррі. Закінчив Інститут Політехнічних Досліджень в Парижі. Не одружений, виховує трьох прийомних дітей.

Вперше з'явився на екрані в 1960 році, у віці 12 років, під ім'ям Фредерік Роберт у фільмі «Фортуна» (Fortunat) разом з такими акторами як Мішель Морган і Бурвіль. У 1968—1971 роках викладав історію та географію у двомовній приватній школі.

З 1971 року по 1986 рік очолював мережу, яка складалася з 14 артхаусних кінотеатрів (Olympic Palace (1971—1986), Entrepôt (1975—1986) та Olympic-Entrepôt (1977—1986)). Зняв чимало документальних фільмів про великих людей XX століття, а також кінофільми.

Продюсер телевізійних програм: Etoiles et toiles (1981−1986), Acteur Studio (1986—1987), Ciné-Fêtes (1984), Permission de minuit (1987—1988), Destins (1987—1988), Etoile Palace (1990), Du Côté de chez Fred (1988—1991), C'est votre vie (1993) і Les Amants du siècle(1993).

У 2002—2006 роках ведучий програм на Match TV та Pink TV. У 2003—2005 роках — режисер програм для TV5 international channel. Після тривалого співробітництва з радіостанцією Europe 1 продюсував програму «Çа me dit, I'après-midi» на радіостанції France Culture. У 1996—2002 роках генеральний комісар Французького сезону в Тунісі (1996), Року Марокко (1999) та Року Чехії (2002).

У 2001—2003 роках — президент комісії з фінансової підтримки виробництва кінематографічних робіт у Національному центрі кінематографії. З 2003 року — заступник генерального директора TV5. З 2008 року по 2009 рік — директор Французької академії у Римі. З 23 червня 2009 року — Міністр культури та комунікацій Франції.

Міттеран, який є відкритим бісексуалом, веде щомісячну колонку в часописі Têtu^[10]. Фредерік Міттеран також має туніське громадянство.

Секс-скандал

У жовтні 2009 року висловився на підтримку кінорежисера Романа Полянського, заарештованого у Швейцарії за звинуваченням у сексуальних стосунках з 13-річною дівчинкою у 1977 році. Після цього сам Міттеран опинився у центрі скандалу, пов'язаного з тим, що у своїй книзі 2005 року «La Mauvaise Vie» («Погане життя») він писав про свої юнацькі роки, коли мав стосунки з хлопчиками у Таїланді.

Його зізнання викликали протести з боку націоналістів та соціалістів, які вимагали його відставки з посади міністра культури. 8 жовтня 2009, виправдовуючись в ефірі каналу TF1, Міттеран заявив: «Так, у мене були стосунки з хлопцями, і я це не приховую. Але, щоб не повернутися в камінний вік, не варто плутати гомосексуальність та педофілію. Я засуджую сексуальний туризм. Це сором. Я засуджую педофілію, в якій я ніколи не брав участі. Людям, які звинувачують мене в цьому, має бути соромно за те, що вони роблять»^[11].

Фільмографія

1960 — Fortunat
1974 — Скажи це квітами / Dites-le avec des fleurs (Diselo con flores) — Клаус фон Эхренталь
1981 — Lettres d'amour en Somalie
1984 — Paris vu par… vingt ans plus tard
1995 — Мадам Баттерфляй / Madame Butterfly, кіноверсія опери Пуччіні — режисер
1997 — Mon copain Rachid
2001 — Le Fabuleux Destin d'Amélie Poulain

Документальне кіно

Зняв два 10-ти годинних фільми про падіння монархій на початку XX століття:

1998 — Les Aigles foudroyés
2000 — Mémoires d'exil

а також різноманітні телевізійні програми, серед яких Tunis chante et danse та La délivrance de Tolstoï.

Бібліографія

Maroc, 1900—1960 Un certain regard, Actes Sud, 2007
Le Festival de Cannes, Robert Laffont, 2007
La mauvaise vie, Robert Laffont, 2005
Un jour dans le siècle, Robert Laffont, 2000
Les aigles foudroyés — la fin des Romanov, des Habsbourg et des Hohenzollern, Pocket, 1998
Mémoires d'exil, Robert Laffont, 1990
Une saison tunisienne, Actes Sud, 1995
L'Ange bleu: un film de Joseph von Sternberg, Plume, 1995
Madame Butterfly, Plume, 1995
Les Années de Gaulle, Edition n1,1995
Monte Carlo: la légende, Assouline, 1993
Destins d'étoiles, vols. 1, 2, 3, 4, Fixot, 1991—1992
Lettres d'Amour en Somalie, Editions du Regard, 1982.

Нагороди

Кавалер ордену Почесного легіону
Офіцер ордену «За заслуги»
Командор ордену мистецтв і літератури
Офіцер ордену мистецтв і літератури
Орден Дружби (27 липня 2011, Росія) — за значний внесок у розвиток російсько-французького співробітництва