Франц Шлегельбергер

Франц Шлегельбергер
нім. Franz Schlegelberger
Народився23 жовтня 1876(1876-10-23)[3][2]
Кенігсберг, Королівство Пруссія, Німецька імперія
Помер14 грудня 1970(1970-12-14)[1][2] (94 роки)
Фленсбург, Шлезвіг-Гольштейн, ФРН
Країна Німеччина
Діяльністьправник, суддя, політик, викладач університету, міністр юстиції
Галузьправо[4]
Alma materКенігсберзький університет і HU Berlin
Знання мовнімецька[5][4][6]
ЗакладHU Berlin
ПосадаФедеральне міністерство юстиції Німеччиниd і Reich Minister of Justiced
ПартіяНаціонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
ДітиHartwig Schlegelbergerd і Günther Schlegelbergerd
Нагороди
Залізний хрест 2-го класу для некомбатантів
Залізний хрест 2-го класу для некомбатантів
Хрест «За заслуги у військовій допомозі»
Хрест «За заслуги у військовій допомозі»
Почесний хрест ветерана війни
Почесний хрест ветерана війни
Сілезький Орел 1-го ступеня
Сілезький Орел 1-го ступеня
Сілезький Орел 2-го ступеня
Сілезький Орел 2-го ступеня

Луїс Рудольф Франц Шлегельбергер (Louis Rudolph Franz Schlegelberger; 23 жовтня 1876, Кенігсберг — 14 грудня 1970, Фленсбург) — німецький юрист і державний діяч, професор, доктор права (1899).

Біографія

Зліва направо: Роланд Фрайслер, Франц Шлегельбергер, Отто Георг Тірак і Курт Ротенбергер (1942).

Здобув освіту в Кенігсберзькому і Берлінському університетах. У 1897 році вступив референтом на державну службу. З 1904 року — земельний суддя. Учасник Першої світової війни.З 1918 року — співробітник і таємний радник в Імперському міністерстві юстиції. З 1921 року — начальник відділу міністерства. З 1927 року — міністерський директор; відряджений для вивчення міжнародного права в Аргентину, Чилі, Бразилії. З жовтня 1931 року — статс-секретар Імперського міністерства юстиції. 30 січня 1938 року вступив в НСДАП. З 30 січня 1941 по 24 серпня 1942 року виконував обов'язки імперського міністра юстиції. Після Другої світової війни заарештований. На процесі Американського військового трибуналу в Нюрнберзі у справі юристів 4 грудня 1947 року засуджений до довічного тюремного ув'язнення. У лютому 1951 року звільнений за станом здоров'я.

Нагороди

Бібліографія

  • Das Landarbeiterrecht. Darstellung des privaten und öffentlichen Rechts der Landarbeiter in Preußen. C. Heymann, Berlin 1907.
  • Gesetz über die Aufwertung von Hypotheken und anderen Ansprüchen vom 16. Juli 1925. Dahlen, Berlin 1925 (Mitautor: Rudolf Harmening)
  • Zur Rationalisierung der Gesetzgebung. Franz Vahlen, Berlin 1928
  • Jahrbuch des Deutschen Rechtes (mit Leo Sternberg). 26. Jahrgang, Bericht über das Jahr 1927, Franz Vahlen, Berlin 1928
  • Das Recht der Neuzeit. Ein Führer durch das geltende Recht des Reichs und Preußens seit 1914 (mit Werner Hoche). Franz Vahlen, Berlin 1932
  • Rechtsvergleichendes Handwörterbuch für das Zivil- und Handelsrecht des In- und Auslandes. 4. Bd.: Gütergemeinschaft auf Todesfall – Kindschaftsrecht. Franz Vahlen, Berlin 1933
  • Die Zinssenkung nach der Verordnung des Reichspräsidenten vom 8. Dezember 1931. Mit einer Einführung und kurzen Erläuterungen von Dr. Dr. F. Schlegelberger, Staatssekretär im Reichsjustizministerium, Franz von Dahlen, Berlin 1932
  • Das Recht der Neuzeit. Vom Weltkrieg zum nationalsozialistischen Staat. Ein Führer durch das geltende Recht des Reichs und Preußens von 1914 bis 1934. Franz Vahlen, Berlin 1934.
  • Abschied vom BGB. Vortrag, gehalten an der Universität zu Heidelberg am 25. Januar 1937. Verlag Franz Vahlen, 1937. [26 S.]
  • Aktiengesetz. Gesetz über Aktiengesellschaften und Kommanditgesellschaften auf Aktien von 30. Januar 1937 – Kommentar (mit Leo Quassowski). Franz Vahlen, Berlin 1937; 3., ergänzte Auflage 1939.
  • Gesetz über die Angelegenheiten der freiwilligen Gerichtsbarkeit. Heymanns, Köln 1952.
  • Das Recht der Gegenwart. Ein Führer durch das in Deutschland geltende Recht (als Herausgeber). Franz Vahlen, Berlin und Frankfurt a. M. 1955
  • Seehandelsrecht. Zugleich Ergänzungsband zu Schlegelberger: Kommentar zum Handelsgesetzbuch. Franz Vahlen, Berlin 1959 (mit Rudolf Liesecke)
  • Kommentar zum Handelsgesetzbuch in der seit dem 1. Oktober 1937 geltenden Fassung (ohne Seerecht). Erläutert von Ernst Geßler, Wolfgang Hefermehl, Wolfgang Hildebrandt, Georg Schröder. Franz Vahlen, Berlin 1960; 1965; 1966.

Література

  • Залесский К.А. Кто был кто в Третьем рейхе. Биографический энциклопедический словарь. М., 2003
  • Franz W. Seidler: Die westalliierten Gefängnisse für deutsche ‚Kriegsverbrecher‘, in: Rolf Kosiek / Olaf Rose (Hgg.): Der Große Wendig, Band 4, Edition Grabert im Hohenrain-Verlag, 3. Aufl., Tübingen 2017, S. 575–585
  • Das Deutsche Führerlexikon, Otto Stollberg G.m.b.H., Berlin 1934

Посилання

Примітки

  1. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б в Munzinger Personen
  3. ↑ https://www.deutsche-biographie.de/sfz112664.html
  4. ↑ а б Чеська національна авторитетна база даних
  5. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  6. ↑ CONOR.Sl