PROFILPELAJAR.COM

Фарадж Караєв
Фарадж Караєв
Народився	19 грудня 1943 (81 рік) ; Баку, Азербайджанська РСР, СРСР
Країна	Азербайджан; СРСР
Діяльність	композитор, музичний педагог, викладач університету
Alma mater	Бакинська музична академія
Заклад	Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського
Жанр	класична музика
Батько	Кара Караєв
Нагороди
IMDb	ID 0439033
Сайт	karaev.net
	; ; ;

Фарадж Кара огли Караєв (азерб. Fərəc Qara oğlu Qarayev; *19 грудня 1943) — азербайджанський композитор.

Народився в Баку. Закінчив Бакинську консерваторію у 1966 році під керівництвом свого батька — Кара Караєва, в 1971 у нього ж — аспірантуру.

З 1966 по 2003 рік викладав композицію, інструментування й поліфонію в Азербайджанській Державній консерваторії (з 1991 — Бакинська Музична Академія), з 1994 року — професор.

З 1991 року живе в Баку й Москві. З 1999 р. — професор кафедри теорії музики Московської консерваторії, з 2003 року — професор кафедри композиції Казанській Державної консерваторії ім. Н.Жиганова.

В 1994—1996 р. віце-президент московської Асоціації Сучасної Музики (АСМ). З 1995 року президент Товариства Сучасної Музики Yeni Musiqi, заснованого їм у Баку. В 1980—1994 р. художній керівник ВакаRа-ENSEMBLE (Баку). В 1991-92 р. — стипендіат культурного фонду А.Круппа (Ессен, Німеччина).

Твори Ф.Караєва виконуються на фестивалях і концертах у країнах СНД, Європи, Південної Америки, у США і Японії. Серед виконавців його творів — диригенти Г.Рождественський, В.Синайський, А.Лазарєв, М.Шостакович (СРСР/Росія), Р.Абдуллаєв (Азербайджан), Е.Багіров (Туреччина/Азербайджан), И.Мецмахер (Німеччина), Р. Де Лееув й Е.Шпааньярд (Голландія). Д.Сакс (США), Б.Штокли (Швейцарія), Ансамбль солістів оркестру Великого театру (Москва), «Студія Нової Музики» (Москва), Ensemble Modern (Франкфурт-на-Майне, Німеччина), Nieuw Ensemble й Schoenberg Ensemble (Амстердам, Голландія), Quatuor Danel (Франція), Continuum (Нью-Йорк, США) і ін.

Творчість Ф.Караєва зазнала різних стильових впливів і особливо — І.Стравінського та А.Веберна. Зокрема критики відзначають у його творчості серійну техніки (Concerto Grosso пам'яті А.Веберна), мінімалізм (Соната для двох виконавців, 1976), елементи азербайджанського фольклору (мугами). У пізніших творах застосовував шумові звуки як елементи музичної драматургії.