Тія (пам'ятка археології)

Тія

Координати 8°26′06″ пн. ш. 38°36′44″ сх. д. / 8.43491667° пн. ш. 38.61211111° сх. д. / 8.43491667; 38.61211111

Країна  Ефіопія Редагувати інформацію у Вікіданих
Адмінодиниця Регіон Народів і народностей півдня
Gurage Zoned Редагувати інформацію у Вікіданих
OSM ↑1707657 ·R (Регіон Народів і народностей півдня, Gurage Zone)
Тія. Карта розташування: Ефіопія
Тія
Тія
Тія (Ефіопія)
Мапа

Тія — місце археологічних розкопок у центральній Ефіопії поруч з однойменним містом. Пам'ятка археології находиться у зоні Гураге регіону Області Народностей Південної Ефіопії на південь від Аддіс-Абеби[1]. У 1980 році це місце археологічних розкопок було включено до списку Всесвітньої спадщини завдяки унікальній природі цих монолітних пам’яток[1].

Огляд

Керівник археологічних розкопок 1995 року Жуссом заявив, що мегаліти були створені у період 11 та 13 століть нашої ери[2]. Більш пізні датування відносять будівництво стел до 10-го і 15-го століть нашої ери. Їх вважають відносно нещодавно створеними, адже будівництво мегалітів в Ефіопії є давньою традицією, багато таких пам’ятників з’явилися ще до нашої ери[3].

Менгір або стели на цьому місці, «32 з яких вигравіювані загадковими символами, зокрема мечами», ймовірно, позначають великий доісторичний поховальний комплекс[4]. Німецька етнографічна експедиція відвідала це місце у квітні 1935 року і за годину шляху на південь від табору знайшла кам'яні моноліти з символом меча[5].

Поверхневі знахідки в Тії містили ряд знарядь середнього кам’яного віку, які технологічно подібні до знарядь, знайдених у Гадемотті та Кулкулетті. Через унікальний виробничий процес, який використовує так звані «траншетні удари», інструменти Tiї також можуть належати до того самого періоду часу[6]. Крім того, під час археологічних розкопок у Тії були виявлені гробниці[3].

Стели Гураге

Мегаліти з вигравіруваними фігурами в Тії.

Тія одне із дев'яти мегалітичних стовпів у зоні Гураге. Станом на 1997 рік у цьому районі було зареєстровано 118 стел. Поряд зі стелами в зоні Хадія місцеві жителі ідентифікують ці споруди як Єграгн Дінгей або «камінь Грана» на честь імама Ахмада ібн Ібрагіма аль-Газі (Ахмад «Ґурей» або «Гран»).

Стели Гураге бувають трьох типів: антропоморфні стели з людськими фігурами, фалічні стели і стели ні антропоморфного, ні фалічного типу. Більшість стел мають плоску форму і є єдиними стелами такої форми в південному регіоні[2].

46 стел у Тії, які є найбільшими з групи, також мають характерні, складні прикраси[3]. Серед цих малюнків — мечі, символи, схожі на рослини, і стояча людська фігура з руками. Вважається, що конструкція меча місцевого типу «Галла», виготовлена майстрами народу оромо. Крім того, на кам’яних плитах Тія також часто є Т-подібний символ[7][8][9][10].

Стели в Тії та інших районах центральної Ефіопії подібні до стел на шляху між містом Джибуті та Лоядою в Джибуті[11].

Дослідження

У Тії було проведено мало досліджень, і є кілька труднощів у розумінні цих типів місць з археологічного погляду. По-перше, важко визначити тих, хто збудував мегаліти, враховуючи лише самі стели. По-друге, археологи, які досліджували Тію були зайняті реконструкцією етнічної історії за допомогою усних історичних розповідей, але в багатьох випадках вони недоступні або неінформативні[12].

Фото

Антропоморфна жіноча стела з грудьми
Стела з мечами
Мегалітичне поле стел у Тії.
Символ меча на стелі в Тії.


Дивись також

Список літератури

  1. ↑ а б Tiya. UNESCO World Heritage Centre. United Nations Educational, Scientific, and Cultural Organization. Процитовано 18 вересня 2021.
  2. ↑ а б Fukui, Katsuyoshi (1997). Ethiopia in broader perspective: papers of the XIIIth International Conference of Ethiopian Studies Kyoto 12-17 December 1997. Shokado Book Sellers. с. 370. ISBN 4879749761. Процитовано 23 грудня 2014.
  3. ↑ а б в Tiya - Prehistoric site. UNESCO. Процитовано 24 грудня 2014.
  4. ↑ Matt Philips and Jean-Bernard Carillet, Ethiopia and Eritrea, third edition (n.p.: Lonely Planet, 2006), p. 171
  5. ↑ "Local History in Ethiopia" [Архівовано 2011-05-28 у Wayback Machine.] The Nordic Africa Institute website (accessed 31 May 2008)
  6. ↑ Douze, Katja (2013). A new chrono-cultural marker for the early Middle Stone Age in Ethiopia: The tranchet blow process on convergent tools from Gademotta and Kulkuletti sites. Quaternary International. 343: 40—52. doi:10.1016/j.quaint.2013.10.018.
  7. ↑ The Eastern Anthropologist, Volume 3, Issues 1-4. Ethnographic and Folk Culture Society, U.P. 1949. с. 121. Процитовано 15 січня 2015.
  8. ↑ Mire, Sada (5 лютого 2020). Divine Fertility: The Continuity in Transformation of an Ideology of Sacred Kinship in Northeast Africa (англ.). Routledge. ISBN 978-0-429-76924-5.
  9. ↑ Ring, Trudy; Watson, Noelle; Schellinger, Paul (5 березня 2014). Middle East and Africa: International Dictionary of Historic Places (англ.). Routledge. ISBN 978-1-134-25993-9.
  10. ↑ Schwabe, Calvin W. (26 травня 1978). Cattle, Priests, and Progress in Medicine (англ.). U of Minnesota Press. ISBN 978-0-8166-5867-1.
  11. ↑ Fattovich, Rodolfo (1987). Some remarks on the origins of the Aksumite Stelae (PDF). Annales d'Éthiopie. 14 (14): 43—69. doi:10.3406/ethio.1987.931. Архів оригіналу (PDF) за 24 вересня 2015. Процитовано 7 вересня 2014. [Архівовано 2015-09-24 у Wayback Machine.]
  12. ↑ Clack, Timothy; Brittain, Marcus (2011). Place-making, participative archaeologies and Mursi megaliths: some implications for aspects of pre-and proto-history in the Horn of Africa. Journal of Eastern African Studies. 5 (1): 85—107. doi:10.1080/17531055.2011.544551.

зовнішні посилання