Тілбург - низка дуже сильних шахових турнірів, що проводились під егідою страхової компанії Інтерполіс у Тілбурзі, Нідерланди. Компанія Fontys Hogescholen ненадовго відроджувала цей турнір від 1996 до 1998. Починаючи з 1994 проводиться ще один щорічний шаховий турнір у Тілбурзі, який має назву De Stukkenjagers, але його склад, зазвичай, набагато слабший, ніж був у традиційного турніру.
Перший турнір мав 14-ту категорію і всі його учасники були гросмейстерами. Пройшов він за круговою системою в одне коло. Переможцем став Анатолій Карпов.
Цей турнір як і попередній мав 14-ту категорію і всі його учасники були гросмейстерами. Не було жодного радянського шахіста, оскільки Карпов і Корчной тоді грали між собою матч, а запропоновану заміну не було прийнято. Переміг Лайош Портіш.
Турнір 1992 року вперше пройшов за нокаут-системою і кожен раунд тривав три дні. Перші два дні відбувались ігри за класичною системою. Третій день вихідний, але якщо рахунок був 1-1, то в цей день відбувалися по дві або більше партії у швидкі шахи. Деякі коментатори називали формат турніру дуже жорстоким. Гравець, який не встиг увійти в гру, міг вирушити додому за два або три дні, як це трапилося зі всією угорською командою: Лайош Портіш, Д'юла Сакс, Ріблі Золтан, Пінтер Йожеф і Петер Леко. Ті, хто не виграв чисто в перші два дні, були позбавлені вихідного. Перевагою була можливість несподіваних результатів. Традиційний формат сприяє гравцям з високим рейтингом, які можуть погодитися на швидку нічию з найближчими конкурентами і перемогти решту.
1992 року було 111 учасників, 94 в першому раунді, із них 47 переможців у другому раунді додавались до 17 сіяних. На той час змагання мали найбільший призовий фонд серед усіх традиційних турнірів - 500,000 гульденів. Адамс виграв 100,000 гульденів. Сіяні гравці отримували принаймні по 10,000 гульденів, щоб гарантувати їхню участь.
Турнір 1993 року проходив за тим самим форматом, що і попередній. Загалом було 112 учасників, із яких 96 несіяних грали в першому колі, а переможці цих пар у другому колі додавалися до 16 сіяних гравців. На тай-брейку гравці отримували по 20 хвилин на партію плюс 10 секунд на кожен хід. Призовий фонд був такий самий, як і попереднього року - 500,000 гульденів, 100,000 переможцю і принаймні по 10,000 сіяним гравцям. Із 17 господарів, які розпочали турнір, лише двоє вийшли в друге коло. До них додались сіяні Ян Тімман і Єрун Пікет. Паул ван дер Стеррен відмовився брати участь, оскільки організатори відмовили йому в бажанні бути сіяним.
Останній турнір, спонсором якого був Interpolis, став ще одним великим турніром за нокаут системою.
На церемонії відкриття доповідач від Interpolis повідомив, що компанія переглядає свою шахову та іншу публічну діяльність після повного злиття з Rabobank.
У першому колі було 112 учасників, а переможці цих пар у другому колі додавалися до 8 сіяних гравців. Сіяними гравцями були: Карпов (рейтинг Ело 2780), Салов (2710), Іванчук (2695), Барєєв (2695), Халіфман (2645), Єпішин (2650), Тімман (2635), і К. Георгієв (2615).
Всіх здивувало повернення бразильського гросмейстера Енріке Мекінга, колишнього гравця світового рівня, який пережив смертельну небезпеку 18 років до того і відтоді поступово повертався до повноцінного життя.