PROFILPELAJAR.COM

Властіміл Горт
Властіміл Горт
	2010 рік 2010 рік
Країна	Чехословаччина; ФРН; Німеччина
Народження	12 січня 1944 (81 рік); Кладно
Титул	Міжнародний майстер (1962); Гросмейстер (1965)
Рейтинг ФІДЕ	2426 (жовтень 2017 року)
Піковий; рейтинг	2620 (січень 1977 року)

Властіміл Горт (12 січня 1944, Кладно) — чехословацький шахіст, від 1985 року представник Німеччини, претендент на звання чемпіона світу.

Шахова кар'єра

Файл:Hoogoven-schaaktoernooi te Wijk aan Zee, de Tsjech Hort, Bestanddeelnr 926-1746.jpg

Властіміл Горт, Вейк-ан-Зеє 1973

Перших своїх успіхів досягнув на чемпіонаті Чехословаччини серед юнаків, де двічі (у 1960 i 1962 роках) здобув звання чемпіона країни. У 1962 році став міжнародним майстром, a через три роки — гросмейстером. 1964 року виступив на зональному турнірі у Кечкеметі, де поділив 7-8-ме місця. В рамках відбору до чемпіонату світу, на зональному турнірі 1967 року в Галле посів 2-ге місце i кваліфікувався на міжзональний турнір у Сусі, в якому поділив 6-8-ме місця i виступив у дограванні за одне місце в претендентських матчах (які відбулись у Лос-Анджелесі), однак посів друге місце i не потрапляв до числа претендентів^[1]. Участь у ще двох міжзональних турнірах, (Пальма-де-Майарка 1970^[2] i Петрополіс 1973^[3]), також не принесла потрапляння до претендентських матчів.

Найвищого успіху досягнув 1976 року, посівши на міжзональному турнірі у Манілі 3-тє місце i здобувши право грати у вісімці претендентів^[4]. Його чвертьфінальний матч проти Бориса Спаського, який відбувся 1977 року в Рейк'явіку, проходив у дуже запеклій боротьбі й завершився його поразкою з мінімальним рахунком 7½ — 8½^[5].

У 1960-1984 роках представляв Чехословаччину на 11 шахових олімпіадах, із яких сім разів на першій шахівниці. Найвищий успіх припадає на 1982 рік у Люцерні, де у командному заліку здобув срібну медаль. У своєму доробку має також дві медалі в особистому заліку — срібну (14½ очка у 18 партіях на першій шахівниці 1972 року в Скоп'є), а також бронзову (1962 року у Варні на третій шахівниці). Після зміни громадянства ще тричі взяв участь в олімпіадах (у 1988-1992 роках). Загалом на олімпіадах зіграв 197 партій, у яких набрав 125½ очок^[6].

П'ятиразовий чемпіон Чехословаччини (1970, 1971, 1972, 1975, 1977 i 1984)^[7], а також тричі (1987, 1989 i 1991) перемагав на чемпіонаті Німеччини^[8]. Від початку своєї шахової кар'єри був дуже активним гравцем. Виступив у великій кількості турнірів (переміг у понад 20-ти), зокрема, в матчі століття між СРСР та рештою світу, який відбувся в 1970 році в Белграді. У ньому здолав на 4-й шахівниці Лева Полугаєвського з рахунком 2½ — 1½^[9]. Багато разів виступав на турнірах у Польщі, зокрема, тричі на меморіалах Акіби Рубінштейна, перемігши 1977 року^[10].

Найвищий рейтинг Ело в кар'єрі мав станом на 1 січня 1977 року, досягнувши 2620 пунктів ділив тоді (разом з Левом Полугаєвським i Михайлом Талем) 6-8-ме місця у світовій класифікації ФІДЕ^[11].

Зміни рейтингу

Зміни рейтингу Ело^[12]

Примітки

↑ 1967 Sousse Interzonal Tournament. Архів оригіналу за 6 травня 2016. Процитовано 2 жовтня 2017.
↑ 1970 Palma de Mallorca Interzonal Tournament. Архів оригіналу за 28 лютого 2018. Процитовано 2 жовтня 2017.
↑ 1973 Petropolis Interzonal Tournament. Архів оригіналу за 28 січня 2018. Процитовано 2 жовтня 2017.
↑ 1976 Manila Interzonal Tournament. Архів оригіналу за 18 липня 2018. Процитовано 2 жовтня 2017.
↑ 1976-78 Candidates Matches. Архів оригіналу за 25 вересня 2013. Процитовано 2 жовтня 2017.
↑ OlimpBase. Архів оригіналу за 2 лютого 2019. Процитовано 2 жовтня 2017.
↑ Historie MČR mužů. Архів оригіналу за 16 лютого 2012. Процитовано 2 жовтня 2017.
↑ Deutsche Einzelmeisterschaften. Архів оригіналу за 17 січня 2013. Процитовано 17 січня 2013.
↑ Match Of The New Century - Belgrade 1970. Архів оригіналу за 26 вересня 2007. Процитовано 26 вересня 2007.
↑ XV Memoriał Акіби Рубінштейна Polanica Zdrój 1977. Архів оригіналу за 12 січня 2014. Процитовано 2 жовтня 2017.
↑ ФІДЕ rating history :: Hort, Vlastimil. Архів оригіналу за 18 вересня 2017. Процитовано 2 жовтня 2017.
↑ Рейтинг Ело зі списків ФІДЕ. Джерело: fide.com (дані з 2001 року), benoni.de, olimpbase.org (дані 1971—2001 років)