Тяньванська АЕС
Країна	КНР
Адміністративна одиниця	Lianyun Districtd
Власник	Китайська національна ядерна корпорація , China Power Investment Corporationd  і Jiangsu Guoxin Investment Group Limitedd
Вихідна потужність	5080 megawatt[1]
Дата/час прийняття в експлуатацію	17 травня 2007
Тяньванська АЕС у Вікісховищі

34°41′13″ пн. ш. 119°27′35″ сх. д. / 34.686944444444° пн. ш. 119.45972222222° сх. д. / 34.686944444444; 119.45972222222

Тяньванська атомна електростанція (Тяньванська АЕС) розташована в КНР, в містечку Тяньвань (кит.: 田湾) району Ляньюнь міського округу Ляньюньган у провінції Цзянсу, на березі Жовтого моря. Тяньванська АЕС — найбільший об'єкт економічного співробітництва з Росією. В основу спорудження Тяньванської АЕС покладено російський проєкт АЕС-91 з реактором типу ВВЕР-1000. На серпень 2020 року збудовано та введено в експлуатацію чотири енергоблоки, на п'ятому енергоблоці проведено енергопуск, після проходження всіх випробувань енергоблок буде переведено в комерційну експлуатацію^[2]. Всього ж генплан цієї АЕС передбачає будівництво 8 енергоблоків^[3].

Спорудження перших двох блоків атомної електростанції «Тяньвань» вела російська компанія «Атомстройекспорт» (ASE) відповідно до російсько-китайської міжурядової угоди, підписаної в 1992 році. На компанію покладено виконання зобов'язань з проєктування, постачання обладнання й матеріалів, монтажних робіт та введення станції в експлуатацію, а також навчання китайського персоналу.

Вартість спорудження першої черги Тяньванської АЕС, перших двох енергоблоків потужністю по 1000 МВт кожен, склала $3 млрд (1,8 млрд євро).^[4] Вартість російської участі в спорудженні другої черги (3-й і 4-й блоки) становила 1,228 млрд євро, здешевлення вдалося досягти, зокрема, збільшенням локалізації виробництва з 50 до 70 %^[5][6].

• реактор ВВЕР-1000
• турбогенераторні установки К-1000-60/3000

Також на АЕС використовується унікальна технологія, яку називають елементом технологій третього покоління — пастка для розплаву активної зони: під корпусом реактора встановлено «пастку» для затримання і розхолоджування розплавленої активної зони. Вона передбачена для того, щоб у разі запроєктної аварії розплавлені паливні і конструкційні матеріали заповнили порожнину «пастки» і не зруйнували основу і фундамент під корпусом і будівлею реактора. Цей пристрій має оригінальні технічні рішення, що не мають аналогів у світовій практиці спорудження АЕС. Його проєкт, розроблений російськими інженерами, успішно пройшов експертизи російських і китайських наглядових органів і схвалений МАГАТЕ.

У спорудженні ТАЕС взяли участь:

• ЗАТ Атомстройекспорт — генеральний підрядник;
• Санкт-Петербурзький інститут «Атоменергопроєкт» — генеральний проєктувальник;
• ВАТ «Атомтехенерго» — головна організація зі введення АЕС в експлуатацію;
• ДКБ «Гідропрес» — розробник реакторної установки;
• РНЦ «Курчатовський інститут» — наукове керівництво проєктом;
• ВАТ «Ижорські заводи» — виробник основного обладнання першого контуру (реактор, корпуси парогенераторів, компенсатор тиску, гідроємності САОЗ, головний циркуляційний трубопровід);
• ВАТ «Силові машини»;
• німецький концерн Siemens — автоматизована система управління АЕС;
• 23-а Китайська будівельна корпорація ядерної промисловості (CNI-23) — будівельні та деякі монтажні роботи;
• ЗіО-Подольськ — основне обладнання реакторного відділення атомної станції (парогенератори);
• ПАТ ЕМСС. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. — заготовки для корпусу реактора, парогенератора, головного циркуляційного насоса, головного циркуляційного трубопроводу, колектора і компенсатора тиску, обичайки, фланці, патрубки, днища тощо^[7],

а також багато інших підприємств, які виготовляють обладнання для АЕС. До різних робіт залучено понад 150 російських підприємств і організацій, крім того, ряд електротехнічного та освітлювального обладнання, контрольно-вимірювальних приладів, обладнання лабораторій, частину трубопроводів низького тиску і частину трубопровідної арматури виготовили китайськими підприємствами^[8].

• 25 грудня 1997 року підписано контракт із ЗАТ «Атомстройекспорт» на будівництво станції.
• 20 грудня 2005 на Тяньванській АЕС відбувся фізичний пуск першого енергоблока.
• 12 травня 2006 генератор першого енергоблока Тяньванської АЕС увімкнено до Національної електричної мережі КНР. На початковому етапі енергоблок працював на 30-відсотковій потужності, яка буде поступово нарощуватися і досягне номінальної до початку 2007 року.
• червень 2007 року — перший енергоблок атомної станції здано замовнику^[9].
• 16 серпня 2007 року здано другий енергоблок станції, разом з цим станцію повністю запущено в гарантійну експлуатацію, яка триватиме протягом двох років.

• 23 березня 2010 року Цзянсуська ядерна енергетична корпорація (JNPC) і ЗАТ «Атомстройекспорт» підписали рамковий контракт на будівництво другої черги Тяньванської АЕС (3-го і 4-го енергоблоків)^[10].
• 27 грудня 2012 року відбулася офіційна церемонія початку бетонування фундаменту третього енергоблока. Розпочато спорудження другої черги станції.
• 27 вересня 2013 року пройшла офіційна церемонія початку бетонування фундаменту четвертого енергоблока.
• 28 вересня 2017 року здійснено завершальний етап фізичного пуску реактора № 3 — установку енергоблока виведено на мінімально контрольований рівень потужності^[11].
• 30 грудня 2017 року відбувся енергетичний пуск енергоблока № 3^[12].
• 6 березня 2018 року генеральний підрядник будівництва АЕС — «Атомстройекспорт», передала енергоблок № 3 замовнику — Цзянсунській ядерної енергетичній корпорації для проходження 24-місячної гарантійної експлуатації^[13].
• 25 серпня 2018 року в результаті проведення всіх підготовчих робіт у реактор енергоблока № 4 встановлено першу тепловидільних збірок, що є першим етапом фізичного пуску енергоблока^[14].
• 30 вересня 2018 року реакторну установку енергоблока № 4 виведено на мінімально контрольований рівень потужності — завершальний етап фізичного пуску енергоблока.
• 27 жовтня 2018 року відбувся енергетичний пуск енергоблока № 4^[2].

• 27 липня 2020 року відбувся фізичний пуск енергоблока № 5^[15].
• 8 серпня 2020 року відбувся енергетичний пуск енергоблока № 5.
• 4 жовтня 2020 року на енергоблоці № 6 завершилися холодні випробування^[16][17].

• 6 листопада 2018 року «Атомстройекспорт» і Китайська національна ядерна корпорація підписали контракти на проєктування блоків № 7 і № 8^[18].
• 7 березня 2019 року Росатом і CNNC підписали контракт на будівництво блоків № 7 і № 8.^[19] Передбачуваний початок будівництва — грудень 2020 року.^[20]

• Список найбільших електростанцій світу
• Атомна енергетика КНР
• Список АЕС з реакторами ВВЕР