Трифо́рій (лат.triforium, від tri — «три» і foris — «двері, вхід») — в романській и готичній церковних спорудах вузька невисока галерея, розташована в товщі стіни над арками, що відділяють бічні нефи від середнього.
Історія
Назва трифорій походить від здвоєних, чи частіше строєних аркових пройм галерей[1]. Протягом романського періоду трифорій, що служив для освітлення й провітрювання храму, був невід'ємною частиною його конструкції[2]. По мірі розвитку готичної архітектури він зменшився в розмірі і в значенні. З часом верхні галереї пристосували для жінок, щоб під час літургії вони знаходилися окремо від чоловіків, і стали називати матронеями[3]. Нарешті, трифорії стали робити чимраз вужчими, і поступово вони перетворилися на чисто декоративний елемент. Ближче до кінця XIII ст. трифорій зазвичай замінювався подовженими вікнами верхнього ряду[2].
У ширшому значенні — три близько поставлені вікна, які утворюють одну архітектурну форму[4], те ж саме, що й трифора.
