Походження назви пов'язане з тим, що раніше читців та співаків для участі в богослужінні вибирали жеребкуванням[4]. Учасників хору також називають крилошанами[5].
Особи, які провадять літургійний спів, не повинні бути надто віддалені від солеї, аби не втрачалася їх молитовна єдність із дияконом і священиком, як також не повинні вони бути в полі зору вірних, аби не відволікати їх уваги від священнодії служителів.
Хори, розташовані на двох крилосах співають антифоном. У більшості сучасних храмів використовується один крилос, праворуч від вівтаря. А великий хор співає на хорах, розташованих на балконі навпроти вівтаря над головним входом до храму.
Хор співаків на крилосі символізує хор ангелів, які співають на хвалу Бога.
↑Sokolof, Archpriest D. (2001), A Manual of The Orthodox Church's Divine Services (вид. 3rd), Jordanville, NY: Printshop of St. Job of Pochaev, Holy Trinity monastery (Jordanville), с. 20
Микола Гоголь. Роздумування про Божественну Літургію. Переклад і додатки опрацював о. д—р Микола Комар. — Львів: Монастир Свято—Іванівська Лавра. Видавничий відділ «Свічадо», 2003.157 с.