PROFILPELAJAR.COM

Томенко Григорій Олексійович
Томенко Григорій Олексійович
Народження	3 (16) листопада 1915 ; Велика Рогозянка, Золочівський район, Харківська область
Смерть	24 жовтня 1994 (78 років)
	Харків, Україна
Країна	СРСР; Україна
Жанр	жанрове малярство і історичний живопис
Навчання	Харківське державне художнє училище (1938) і Харківський художній інститут (1942)
Діяльність	художник
Вчитель	Федоров Митрофан Семенович, Кокель Олексій Опанасович, Прохоров Семен Маркович і Хвостенко-Хвостов Олександр Веніамінович
Відомі учні	Лапін Віктор Іванович, Баришников Револьд Володимирович, Куклін Микола Михайлович, Панич Ігор Васильович, Дроздова Тамара Олександрівна, Путейко Володимир Григорович, Прийдан Іван Харитонович, Селіщев Іван Петрович і Васягін Григорій Васильович
Працівник	Харківський художній інститут
Член	Спілка радянських художників України
Партія	КПРС
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Томенко.

Григо́рій Олексі́йович Томе́нко (нар. 16 листопада 1915, Велика Рогозянка — пом. 24 жовтня 1994, Харків) — український живописець, графік, плакатист; член Харківської організації Спілки радянських художників України з 1942 року^[1]. Заслужений діяч мистецтв УРСР з 1960 року, народний художник УРСР з 1966 року.

Біографія

Народився 3 [16] листопада 1915(19151116) року в селі Великій Рогозянці (нині Богодухівський район Харківської області, Україна). Протягом 1934—1938 років навчався у Харківському художньому технікумі; у 1938—1942 роках — у Харківському художньому інституті, де його викладачами були зокрема Митрофан Федоров, Олексій Кокель, Семен Прохоров, Олександр Хвостенко-Хвостов.

У Червоній армії з 1 травня 1943 року. Призваний Сіабським районним війсовим комісаріатом міста Самарканда. Служив у 17-му окремому батальйоні аеродромного обслуговування^[2].

В 1947—1953 роках викладав у Харківському художньому інституті (доцент з 1949 року). Член ВКП(б) з 1948 року. Жив у місті Харкові, в будинку на вулиці Культури, № 9, квартира 46 (будинок «Слово»). Помер у Харкові 24 жовтня 1994 року.

Творчість

Працював в галузі станкового живопису і станкової графіки. Писав тематичні картини, присвячені сучасності і історичному минулому. Серед робіт:

«Портрет Володимира Леніна» (1948);
«Заочники» (1954);
«На роботу» (1957);
«Доярки» (1957);
«Опівдні» (1957, Національний музей у Львові);
«Гості з Закарпаття на Полтавщині» (1960);
«Майбутні хлібороби» (1960);
«Молодіжна весна» (1960—1961);
«...Громадою обух сталить...» (1961, Житомирський краєзнавчий музей);
«Учитель і друг» (1963);
«Над Дніпром» (1964);
«Чабан» (1965);
«Улюблені вірші» (1965, Харківський художній музей);
«Незабаром весна» (1967);
«Свіжа пошта» (1967);
«Перші радощі» (1967—1968);
«Травневий ранок» (1970);
«Широке поле» (1974);
«Веселка у полі» (1975);
«Наставник» (1979);
«Вечірня пісня» (1985);
«Широке поле» (1985);
«І буде син, і буде мати» (1988).

Виконав графічний портрет Тараса Шевченка.

Брав участь у республіканських виставках з 1945 року, всесоюзних та зарубіжних — з 1951 року. Індивідуальна виставка відбулася в Харкові у 1959, 1965, 1975, 1986 роках; Одесі у 1959 році; Львові у 1966 році; Київ у 1968 році; смт Золочеві у 1990 році^[1]. 1975 року вийшов альбом репродукцій художника зі вступним словом О. Фадеєвої.