Тога

	Тога
З матеріалу	вовна
	Тога у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Тога (значення).

То́га (лат. toga, буквально — «покривало», пов'язане з tego — «покриваю») — верхній чоловічий одяг у Стародавньому Римі.

Опис

Це було полотно вовняної тканини еліптичної форми, яка драпувалась навколо торса через ліве плече так, що руки лишались вільними. Довжина тоги могла сягати 6 м, а округлий край міг відстояти від прямого у найширшому місці на 2 м.

Право носити тогу мали тільки римські громадяни (тому вони називалися togati, однина togatus). Засуджений до заслання римський громадянин також втрачав право носіння тоги. Первісно тоги носили й жінки, надалі жіночі тоги замінили тунікоподібні столи.

Види

Тога віріліс (toga virilis, «тога мужності»), також відома як toga alba або toga pura: звичайна біла тога, яку носять на офіційних заходах дорослі простолюдини чоловічої статі та сенатори, які не мали владних повноважень. Одяг символізував громадянство дорослих чоловіків і пов’язані з ним права, свободи та обов’язки; традиційно дається батьком своєму синові під час свята Лібералії, щоб відзначити початок статевого дозрівання та законного «повноліття», приблизно у віці 14 років або більше^[2]^[3].

Тога прете́кста (toga praetexta) — біла тога з червоною каймою, яку носили діти римських громадян до досягнення повноліття (хлопчики до 16 років, дівчата до шлюбу), а також вищі посадові особи. Цей одяг офіційно носили:
- Курульні магістрати під час виконання своїх офіційних обов'язків, і традиційно царі Риму^[2].
- Вільнонароджені хлопчики до повноліття^[4] та, за деякими припущеннями, вільнонароджені дівчата до шлюбу^[5]^[6]. Це означало їхній захист законом від сексуального домагання та аморального впливу. Претексту вважали ефективною проти чорної магії, так само як булу^[en] хлопчика та лунулу^[en] дівчинки^[2]^[7].
- Деякі священики, такі як понтифіки, тресвіри епулони та Арвальські брати^[8]. Різновидом релігійного облачення була габінська тога (gabinian toga) авгурів з покритою головою. Тога оперізувалася паском «cinctus Gabinus», який дозволяв священнослужителю мати вільні руки для відправлення обряду. Вважається, що габінське вбрання походить від священицької практики давньоримського міста Габія у регіоні Лаціо.
Тога пу́ра, тога віри́ліс (toga pura, toga virilis — «чиста тога», «тога мужів») — проста біла тога, яку носили більшість громадян по досягненні повноліття;
Тога ка́ндида (toga candida — «білосніжна тога») — тога, вибілена в крейдяному розчині, одяг здобувачів вищих посад, вдягнутий у кандиду називався candidatus (звідси й «кандидат»);
Тога пурпу́рея (toga purpurea) — царська і імператорська тога пурпурового кольору (порфіра, багряниця);
Тога пальмата (toga palmata) — тога з рослинним орнаментом, яку носили консули й магістрати;
Тога трабея (toga trabea) — тога з горизонтальними смугами, одяг саліїв і авгурів;
Тога пі́кта (toga picta — «оздоблена тога») — розшита тога тріумфаторів;
Тога пу́лла, тога со́рдида (toga pulla, toga sordida — «темна тога», «скорботна, мізерна тога») — тога темно-сірого кольору, носилася як жалобний одяг і звинувачуваними.

Див. також

Примітки

↑ Art & Architecture Thesaurus
d:Track:Q611299 d:Track:Q110250907
↑ ^а ^б ^в Edmondson Jonathan, 2008, с. 21–46.
↑ Swan Peter Michael, 2004, с. 89.
↑ Radicke, Jan (2022). 5 praetexta – a dress of young Roman girls. Roman Women's Dress (англ.). Berlin: De Gruyter. с. 355—364. doi:10.1515/9783110711554-021. ISBN 978-3-11-071155-4.
↑ Не всі сучасні вчені погоджуються з тим, що дівчата носили toga praetexta.
↑ Thomas A. J. McGinn, 1998.
↑ Sebesta Judith Lynn, 2001, с. 46–53.
↑ Livy, XXVII.8,8 and XXXIII.42 (Словник грецьких і римських старожитностей).

Джерела

Edmondson Jonathan. Public Dress and Social Control in Late Republican and Early Imperial Rome // Roman Dress and the Fabrics of Roman Culture. — Toronto : University of Toronto Press, 2008. — С. 21–46.
Sebesta Judith Lynn. Symbolism in the Costume of the Roman Woman // The World of Roman Costume. — Madison : The University of Wisconsin Press, 2001. — С. 46–53.
Swan Peter Michael. The Augustan Succession. — Oxford University Press, 2004. — ISBN 978-0-19-534714-2..
Thomas A. J. McGinn. Prostitution, Sexuality, and the Law in Ancient Rome. — New York : Oxford University Press, 1998.