У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем
Січинський .
Мико́ла Січи́нський (1850, с. Нижбірок поблизу Гусятина — 8 серпня 1894, с. Стопчатів, тепер Косівського району) — громадський діяч, український греко-католицький священник, посол до Галицького сейму (з 1883 р.), один з діячів «Нової ери».
Родина
Брат громадсько-політичного діяча Андрія Січинського.[1] Батько українського громадсько-політичного діяча Мирослава Січинського та власниці Першої української фабрики цукорків «Фортуна Нова» (1922—1939 роки) Климентини Авдикович.
Життєпис
Народився 1850 року в с. Нижбірок[2] (Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія, нині Гусятинський район, Тернопільська область, Україна).
Походив з родини священника[3] Закінчив державну ґімназію у місті Тернопіль,[2] Львівську духовну семінарію.
Висвячений 1871 року. Сотрудник (помічник) пароха Копичинців, від 1884 року парох: Чернихівців, Винників поблизу Львова у 1891—1893 роках, Стопчатова з 1893 року. Член Збаразької повітової ради. Посол до Галицького сейму 5-го (округ Копичинці — Гусятин, IV курія, входив до «Руського клубу»[4]), 6-го скликання (округ Збараж,, IV курія, входив до «Руського клубу», «Клубу староруської партії»[5]). Після його смерти (помер 8 серпня 1894 року в с. Стопчатів,[2] нині Косівський район, Івано-Франківська область) послом в окрузі був обраний 6 листопада 1894 року Тадей Федорович. Один з головних речників угоди «Руського клубу» з «Польським колом» у Галицькому сеймі («нова ера»).
Примітки
Джерела
.svg){kind=small}
