Сусанна Баварська

Сусанна Баварська
нім. Susanna von Bayern
Сусанна Баварська
Сусанна Баварська
Портрет Сусанни, приписуваний пензлю Петера Ґертнера, близько 1530 року, замок Берхтесґадену
7-а маркграфиня-консорт Бранденбург-Кульмбаху
Початок правління:25 серпня 1518
Кінець правління:21 вересня 1527
Інші титули:пфальцграфиня Нойбургу (1529—1543)
Попередник:Софія Ягеллонка
Наступник:Єлизавета Бранденбург-Кюстринська
Дата народження:2 квітня 1502(1502-04-02)
Місце народження:Мюнхен, Баварське герцогство
Країна:Священна Римська імперія
Дата смерті:23 квітня 1543(1543-04-23) (41 рік)
Місце смерті:Нойбург-ан-дер-Донау, Пфальц-Нойбург, Священна Римська імперія
ПохованняФрауенкірхе[1]
Чоловік:1) Казимир Бранденбург-Кульмбахський
2) Отто Генріх Віттельсбах
Діти:Від першого шлюбу: Марія, Катерина, Альбрехт, Кунігунда, Фрідріх
Від другого шлюбу: не було
Династія:Віттельсбахи, Гогенцоллерни
Батько:Альбрехт IV
Мати:Кунігунда Австрійська

Сусанна Баварська (нім. Susanna von Bayern, 2 квітня 1502 — 23 квітня 1543) — баварська герцогиня з династії Віттельсбахів, донька герцога Баварії Альбрехта IV та ерцгерцогині Австрійської[2] Кунігунди, дружина маркграфа Бранденбург-Кульмбаху Казимира, а після його смерті — пфальцграфа Нойбургу Отто Генріха.

Біографія

Народилась 2 квітня 1502 року у Мюнхені. Була восьмою дитиною та п'ятою донькою в родині герцога Баварсько-Мюнхенського Альбрехта IV та його дружини Кунігунди Австрійської. Мала старших братів Вільгельма, Людвіга й Ернста та сестер Сідонію, Сибіллу та Сабіну. Ще одна сестра померла немовлям до її народження.

У 1505 році, після закінчення війни за Ландсгутський спадок, батько став герцогом всієї Баварії. Втім, вже у березні 1508 року він помер. Матір після його кончини усамітнилась у монастирі Пюттрих Регельхаус.[3] Герцогство перейшло до найстаршого брата Сусанни, Вільгельма, який перший час правив під опікою дядька, Вольфганга Баварського.[4]

У 16 років Сусанну видали заміж за 36-річного маркграфа Бранденбург-Кульмбаху Казимира. Її руку імператор Максиміліан I обіцяв маркграфу ще 1504 року. Вінчання пройшло 25 серпня 1518 року під час Аугсбурзького рейхстагу. Святкування тривали до від'їзду молодят у Ансбах 27 серпня, де продовжилися до 2 вересня.[5]

У вересні 1527 року Казимир помер. Між маркграфинею та її діверем Георгом виникла суперечка щодо опіки над малолітніми дітьми. Сусанна, за його наполяганням, невдовзі переїхала до своєй удовиної резиденції в Нойштадт-на-Айші, хоча була незадоволена поганим станом місцевого замку. Георг не вважав за потрібне щось покращувати або змінювати в її удовиній частці. Суперечка щодо опіки була вирішена на його користь, однак маркграфині було дозволено виховувати дітей в своїй удовиній резиденції до його подальших розпоряджень.[6] Жінка оттримувала прибуток від амтів Нойштадт, Хоенек і Даксбах.

Мисливський замок Ґрюнау

У 27 років узяла другий шлюб із пфальцграфом Нойбургу Отто Генріхом, своїм однолітком. За свідченнями, він закохався у герцогиню, коли зустрічав її на в'їзді до Аугусбургу перед першим весіллям, перебуваючи у свиті імператора Максиміліана.[7] Переговори щодо шлюбу велися її діверем Георгом і братами. У 1528 році було досягнуто попередньої домовленості. 14 липня 1529 року був підписаний шлюбний контракт. Як потенційна удовина резиденція для пфальцграфині передбачався замок Гільпольтштайну. Вінчання пройшло 16 жовтня 1529 у Нойбурзі.[8] Основною резиденцією подружжя став місцевий замок, який перебудовувався в стилі епохи Відродження.[9] У 1530 році Отто Генріх подарував дружині, як «ранковий подарунок»,[10] мисливський замок Ґрюнау в тугайовому лісі.

Науковці знаходять ознаки того, що між парою могла існувати прихильність. Схоже, подружжя поділяло інтереси у дозвіллі, такому як полювання та танці. На будівлях, ювелірних виробах або одязі того часу часто з'являлися ініцали «OHS», що означали «Отто Генріх» і «Сусанна»[6]. Близькі відносини встановилися у пфальцграфа з шуринами, з якими його поєднувала пристрасть до полювання, лицарських ігор і стрільби з арбалету[11].

Дві вагітності пфальцграфині закінчилися викиднями. Не маючи спільних нащадків, подружжя здійснювало численні візити на курорти та паломництва. Отто Генріх також цікавився астрологією, аби отримати інформацію з цього питання. Ймовірною причиною безпліддя вказується підозра на сифіліс у пфальцграфа. Зрештою, шлюб залишився бездітним, а стосунки між подружжям зіпсувалися.[6]

Коли 1542 року Отто Генріх навернувся у лютеранство[12], Сусанна продовжувала сповідувати католицтво.

Померла у Нойбурзі 23 квітня 1543 року. За висловленим раніше бажанням,[6] була похована у Фрауенкірхе в Мюнхені[13].

Родина

Казимир із Сусанною. Ілюстрація Нарциса Реннера з молитовника маркграфині близько 1520 року

Чоловік 1: маркграф Бранденбург-Кульмбаху Казимир

діти:

  • Марія (1519—1567) — дружина курфюрста Пфальцу Фрідріха III Побожного, мала одинадцятеро дітей;
  • Катерина (1520—1521) — прожила 3 місяці;
  • Альбрехт (1522—1557) — маркграф Бранденбург-Кульмбаху у 1527—1553 роках, одруженим не був, дітей не мав;
  • Кунігунда (1523—1558) — дружина маркграфа Баден-Пфорцгайму Карла II з Торбою, мала сина та доньку;
  • Фрідріх (нар. та пом. 1525) — помер немовлям.

Генеалогія

Ернст I
 
Єлизавета Вісконті
 
Еріх I
 
Єлизавета Брауншвейг-Гьотінгенська
 
Ернст Залізний
 
Кімбурга Мазовецька
 
Дуарте
 
Леонора Арагонська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Альбрехт III
 
 
 
 
 
Анна Брауншвейг-Ґрубенгабенська
 
 
 
 
 
Фрідріх III
 
 
 
 
 
Леонора Португальська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Альбрехт IV
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Кунігунда Австрійська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Сусанна
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки

  1. ↑ http://www.hdbg.de/portraitgalerie/gemaelde-2450.php
  2. ↑ Jirí Louda and Michael MacLagan, Lines of Succession: Heraldry of the Royal Families of Europe, 2nd edition (London, U.K.: Little, Brown and Company, 1999), table 78. Hereinafter cited as Lines of Succession.
  3. ↑ Пюттрихський монастир. [1] (нім.)
  4. ↑ Sigmund von Riezler: Wolfgang, Herzog von Baiern. In: Allgemeine Deutsche Biographie. Band 44, Duncker & Humblot, Leipzig 1898, стор. 72–75. [2] (нім.)
  5. ↑ Theodor Hirsch: Kasimir (Markgraf von Brandenburg-Ansbach-Kulmbach). In: Allgemeine Deutsche Biographie. Band 4, Duncker & Humblot, Leipzig 1876, стор. 43–53. [3] (нім.)
  6. ↑ а б в г Katrin Nina Marth: „Dem löblichen Hawss Beirn zu pesserung, aufnemung vnd erweiterung…“. Die dynastische Politik des Hauses Bayern an der Wende vom Spätmittelalter zur Neuzeit. Dissertation, Universität Regensburg 2009, стор. 318–339. [4] (нім.)
  7. ↑ Курфюрст Отто Генріх. [5] (нім.)
  8. ↑ Medieval landes. Dukes of Bavaria. [6] (нім.)
  9. ↑ Нойбурзький замок. [7] (нім.)
  10. ↑ Мисливський замок Ґрюнау. [8] (нім.)
  11. ↑ Robert Salzer: Otto Heinrich. In: Allgemeine Deutsche Biographie. Band 24, Duncker & Humblot, Leipzig 1887, стор. 713–719. [9] (нім.)
  12. ↑ Курфюрст Отто Генріх Пфальцький. [10] (нім.)
  13. ↑ Фрауенкірхе в Мюнхені. [11] (англ.)

Література

  • Katrin Nina Marth: „Dem löblichen Hawss Beirn zu pesserung, aufnemung vnd erweiterung…“. Die dynastische Politik des Hauses Bayern an der Wende vom Spätmittelalter zur Neuzeit. Dissertation, Universität Regensburg 2009, стор. 318–339. [12] (нім.)

Посилання