Стюарт Джеймс Тейлор (англ.Stuart James Taylor, нар. 28 листопада 1980, Лондон) — англійський футболіст, який грав на позиції воротаря. Тейлор розпочав свою кар'єру в «Арсеналі», вигравши Прем'єр-лігу 2001/02 і Кубок Англії 2002/03 і представляючи Англію на юнацькому рівні до 16, 18, 20 і 21 року. Про нього говорили як про майбутню заміну голкіперу «Арсеналу» та збірної Англії Девіду Сімену, але після того, як були підписані контракти з іншими воротарями, після 2003 року йому було важко отримати ігровий час, і в 2005 році він приєднався до «Астон Вілли»[1].
Спочатку Тейлор був дублером Томаса Соренсена, але знову був витіснений іншими голкіперами. Він покинув «Астон Віллу» в 2009 році, зігравши лише 12 матчів чемпіонату за чотири сезони. Потім він приєднався до «Манчестер Сіті», а згодом перебував у «Редінгу», «Лідс Юнайтед» і «Саутгемптоні», але ніде закріпитись не зумів. Тейлор провів більшу частину своєї кар'єри в статусі третього воротаря, провівши лише 95 матчів за кар'єру. По її завершенні відкрив власну воротарську академію[2].
У листопаді 2001 року Тейлор дебютував у чемпіонаті за «Арсенал» в матчі проти «Манчестер Юнайтед» (3:1)[7][8]. Він зіграв десять матчів у Прем'єр-лізі у сезоні 2001/02, коли «Арсенал» став чемпіоном, що дало йому право на медаль переможців. Цей результат був досягнутий у останньому матчі проти «Евертона», коли титул уже був виграний. Той матч в основі розпочав інший резервний воротар Річард Райт, але тренер Арсен Венгер замінив Райта на 85-й хвилині гри, випустивши Тейлора, який, таким чином, теж заробив медаль[9][10].
У наступному сезоні Тейлор провів 13 ігор в усіх турнірах і допоміг команді здобути національний кубок, після чого його почали готувати до ролі змінника вікової легенди клубу Девіда Сімана[1]. Однак, незважаючи на те, що він виграв конкуренцію у Алекса Маннінгера та Райта, підписання Єнса Леманна та Мануеля Альмунії у 2003 та 2004 роках відповідно призвело до того, що Тейлор не став основним воротарем. Тейлор також пропустив увесь сезон 2003/2004 років через травму плеча[11]. Після підписання контракту з Альмунією Тейлор став третім голкіпером клубу, і Венгер сказав Тейлору, що зрозуміє, якщо той вирішить піти[1]. Під час перебування на «Гайбері» Тейлор виграв чемпіонський титул, Кубок Англії, а також два Суперкубка. Загалом він провів 30 матчів у всіх турнірах за «Арсенал»[12][13][14][15].
«Астон Вілла»
У червні 2005 року Тейлор перейшов до «Астон Вілли», підписавши чотирирічний контракт[16]. Він став другим голкіпером «Вілли» після Томаса Соренсена. Тейлор пригадує, як йому казали, що він зіграє, якщо Соренсен буде травмований або буде в поганій формі, але ці шанси «ніколи не матеріалізувалися. Мені постійно казали, що я буду грати в ту чи іншу гру, і я ніколи не грав. Ти починаєш сподіватися, і це важко прийняти. Футбол — це жорстока гра. Люди говорять тобі те, що, на їхню думку, ти хочеш почути»[1]. Протягом сезону 2005/06 років він провів лише два матчі за клуб. Він відбив пенальті від Вейна Руні в матчі проти «Манчестер Юнайтед» 20 жовтня 2007 року під час матчу, в якому був вилучений перший воротар Скотт Карсон[17]. Коли Соренсен пішов, «Вілла» підписала Бреда Фріделя та Бреда Гузана на початку сезону 2008/09. Фрідель став першим воротарем, Гузан — другим, а Тейлор опустився на третю позицію, через що більше за клуб не гра. Останнім виступом Тейлора за «Віллу» стала гра проти «Оденсе» в Кубку Інтертото 2008 року.
Тейлор залишався першим номером протягом першого місяця в клубі, незважаючи на повернення Тома Гітона після травми, і його орендну угоду було продовжено до кінця сезону[20] Однак після поразки 0:6 від «Престон Норт Енд» Тейлор був виключений з основи на останні три ігри сезону і після закінчення оренди він повернувся на «Вілла Парк»[21]. Всього за 4 роки в «Астон Віллі» голкіпер зіграв лише 14 матчів в усіх турнірах.
«Манчестер Сіті»
23 червня 2009 року Тейлор підписав контракт з «Манчестер Сіті» на правах вільного трансферу після закінчення терміну його контракту з «Віллою». Він офіційно став гравцем «Манчестер Сіті» 1 липня 2009 року[22] Тейлор зізнався, що користувався порадами Бреда Фріделя, який раніше працював із менеджером Марком Г'юзом і тренером воротарів Кевіном Хічкоком у «Блекберн Роверс». 18 липня 2009 року, коли «Манчестер Сіті» грав у товариському матчі проти південноафриканської команди «Орландо Пайретс», Тейлор пропустив свої перші два голи за клуб. Підписаному як дублер для Шея Гівена, Тейлору було обіцяно грати в Кубку Англії та Кубку ліги, але це також не здійснилося[1]. Тейлор провів свій єдиний матч за першу команду клубу в матчі 4-го раунду Кубка Англії проти «Сканторп Юнайтед» 24 січня 2010 року, який «Сіті» виграв з рахунком 4:2.
10 липня він підписав нову дворічну угоду з клубом[23], незважаючи на те, що «Сіті» офіційно звільнив його дев'ятьма днями раніше[24]. Тейлор також зіграв у другому таймі проти «Нью-Йорк Ред Буллз» (1:2) 25 липня 2010 року під час туру «Сіті» по США і пропустив один гол. Після повернення Джо Гарта з оренди Тейлор знову став третім голкіпером, поступаючись місцем запасного воротаря Костелу Пантілімону[1]. Після виграшу титулу Прем'єр-ліги 2011/12 років у статусі третього голкіпера «Манчестер Сіті» він покинув клуб 1 червня 2012 року разом з іншим воротарем Гуннаром Нільсеном[25].
«Редінг»
13 липня 2012 року «Редінг» оголосив, що Тейлор тренується з ними і наступного дня візьме участь у товариському матчі їх першої команди з «Вімблдоном»[26]. 20 серпня 2012 року менеджер «Редінга» Браян Макдермотт оголосив, що вони підписали з Тейлором контракт строком на один рік[27]. Травма Адама Федерічі і Алекса Маккарті призвели до того, що Тейлор дебютував за «Редінг» 2 березня в матчі Прем'єр-ліги проти «Евертона» (3:1)[28]. Тейлор зіграв проти свого рідного клубу «Арсенал» (1:4) 30 березня 2013 року на стадіоні «Емірейтс». 2 серпня 2013 року Тейлор підписав новий однорічний контракт з «Редінгом» до червня 2014 року[29].
18 листопада 2013 року Тейлор приєднався до іншої команди Чемпіоншипу, «Йовіл Тауна», в оренду на один місяць[30]. Втім оренду було припинено без жодного проведеного матчу лише через два дні через «особисті причини».[31].
Так і не зігравши більше жодного матчу, Тейлор покинув клуб наприкінці сезону 2013/14 після закінчення контракту[32].
«Лідс Юнайтед»
3 липня 2014 року Тейлор підписав однорічний контракт з «Лідс Юнайтед»[33]. Тейлор розповів, що сподівається поборотися за основу, після того як стало відомо, що «Лідс» також хоче підписати ще одного воротаря[34]. Ним став італієць Марко Сільвестрі з «К'єво»[35]. Втім і у цьому клубі виграти конкуренцію Стюарту не вдалося і він став резервним воротарем[36].
Тейлор дебютував за «Лідс Юнайтед» 12 серпня 2014 року в матчі Кубка Ліги проти «Аккрінгтон Стенлі»[37], а потім 27 серпня зіграв і в матчі наступного раунду турніру проти «Бредфорд Сіті» (1:2)[38].
18 квітня 2015 року Тейлор дебютував за клуб і у Чемпіоншипі в грі проти «Чарльтон Атлетик» (1:2)[39].
13 травня 2015 року, після закінчення терміну контракту, «Лідс» оголосив, що не буде продовжувати контракт Тейлора в клубі[40]. Тейлор, який зіграв лише 9 ігор протягом 2012—2015 років, думав про завершення кар'єри[1]. Він відмовився приєднатися до клубів першої та другої ліги, оскільки вважав, що навіть якщо він зіграє більше матчів, це буде визнанням того, що він недостатньо хороший, щоб грати в Прем'єр-лізі: «Я хотів зіграти на найвищому рівні, на якому я думав, що можу грати. Я відчував, що я достатньо хороший, щоб бути в Прем'єр-лізі»[1].
«Саутгемптон»
26 серпня 2016 року, після року без клубу, Тейлор приєднався до «Саутгемптона», уклавши річний контракт[41][42]. Тейлор приєднався, знаючи, що буде третім воротарем після Фрейзера Форстера та Алекса Маккарті[1]. 13 липня 2017 року «Саутгемптон» оголосив про продовження контракту Тейлора ще на рік[43]. 30 червня 2018 року Тейлор покинув «Саутгемптон» після закінчення терміну контракту, так і не зігравши жодної гри за першу команду[44].
В інтерв'ю New York Times у грудні 2017 року Тейлор розповів про свою кар'єру та розчарування, які він відчував через те, що майже не грав: «Безумовно, мене сприймають… [як людину, яка] любить ходити по клубах, заробляти гроші, нічого не роблячи»[1]. Він сказав, що «кожен мій тренер, кожен воротар, з яким я працював, казав, що я повинен був зіграти 200 або 300 ігор Прем'єр-ліги. Я оглядаюся на це і думаю так само»[1].
