PROFILPELAJAR.COM

село Строганівка
	Пам'ятник народам-переселенцямПам'ятник народам-переселенцям
Країна	Україна
Область	Запорізька область
Район	Мелітопольський район
Тер. громада	Приазовська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA23080230160080452
Основні дані
Засноване	1861 (164 роки)
Населення	596 осіб
Площа	1,758 км²
Густота населення	339,02 осіб/км²
Поштовий індекс	72432
Телефонний код	+380 6133
Географічні дані
Географічні координати	46°40′38″ пн. ш. 35°51′51″ сх. д. / 46.67722° пн. ш. 35.86417° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	4 м
Водойми	р. Корсак, Азовське море
Відстань до; обласного центру	180 км
Відстань до; районного центру	50 км
Місцева влада
Адреса ради	72401, Запорізька обл., Мелітопольський р-н, с-ще Приазовське, вул. Покровська, 31
Карта
	Строганівка
	Строганівка
Мапа
	Строганівка у Вікісховищі

Строга́нівка — село в Україні, у Приазовській селищній громаді Мелітопольського району Запорізької області. Населення становить 596 осіб.

Географія

Село Строганівка розташоване за 180 км від обласного центру та 50 км від районного центру, на лівому березі річки Корсак, за 2 км від Азовського моря, вище за течією на відстані 6 км розташоване село Богданівка, на протилежному березі — село Ботієве.

Історія

Село засноване у 1861 році.

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 205 жителів села^[1].

30 червня 2016 року, в ході децентралізації, село увійшло до складу Ботіївської сільської громади Приазовського району

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 713-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Запорізької області», Ботіївська сільська громада об'єднана з Приазовською селищною громадою.

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Приазовського району, село увійшло до складу Мелітопольського району^[2].

У 1930-х роках минулого сторіччя у селі зруйнували місцеву церкву. Під час Другої світової війни місцеві жителі знову відбудовали церкву, але у 1960-х роках вона була остаточно закрита та розібрана. Храм Покрови Пресвятої Богородиці відновили вже за часів незалежності України. Будівництво велося від вересня 2009 року, освячений 14 жовтня 2010 року. Храм належав Українській православній церкві. Після початку повномасштабного вторгнення РФ і окупації священник ПЦУ був змушений виїхати з села, а сам храм окупанти передали Московському патріархату.^[3]

Економіка

Дитячий оздоровчий заклад «Чайка».
Приватний пансіонат «Кристал-клас» (база відпочинку).

Об'єкти соціальної сфери

Клуб.
Лікарня.
Олександрівський парк^[4]
Храм Покрови Пресвятої Богородиці.

Галерея

Погруддя Івана Богуна
Пам'ятник військовикам, які брали участь у Другій світовій війні
Церква Покрови Пресвятої Богородиці
Композиція «Моління про чашу»

Примітки

↑ Строганівка. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
↑ Під Мелітополем окупанти захопили храм ПЦУ і передали Московському патріархату. ТСН.ua (укр.). 28 березня 2023. Процитовано 4 травня 2024.
↑ Строганівка – чисті пляжі і лікувальні грязі на Азові: ціни, як доїхати і де жити. О, Море.Сity (укр.). Процитовано 4 травня 2024.

Література

Строганівка: історія і сучасність: зб. ст. і матеріалів [про історію села Приазов. р-ну, Запоріз. обл.] / Мелітопол. держ. пед. ун-т ім. Богдана Хмельницького, Центр болгаристики ; уклад. В. Д. Пачев; [редкол.: С. І. Пачев (голова) та ін.]. — Мелітополь (Запоріз. обл.): Вид-во МДПУ ім. Богдана Хмельницького, 2016. — 323 с.: іл., табл., портр. ; 21 см. — (Серія «Болгари Північного Приазов'я: історія, мова та культура»; кн. 6). — Текст укр., рос., болг. — Бібліогр. в підрядк. прим. — 400 прим. — ISBN 978-617-7346-56-1.
Д. А. Антифеев, Г. Я. Голованова. От Орлово до Аскании // Мелітопольський краєзнавчий журнал, № 17, 2021, с. 43–50