Народився 11(24) січня 1903 року в селі Вівся Подільської губернії (тепер Чемеровецького району Хмельницької області) в родині робітника. Трудову діяльність розпочав у 1914 році наймитом, потім працював на маслоробних і лісопильних заводах.
У 1923—1924 роках — голова Плотниківської сільської ради в Алтайській губернії РРФСР.
У 1924—1925 роках — секретар Ольшанського районного комітету ЛКСМУ на Сумщині.
У 1925—1927 роках — на політичній роботі у Червоній армії.
У 1927—1933 роках — голова районної Контрольної комісії робітничо-селянської інспекції, секретар партійного бюро, завідувач відділу Конотопського окружного комітету КП(б)У; секретар Корюківського районного комітету КП(б)У на Чернігівщині.
У 1933—1935 роках — директор радгоспу на Херсонщині, заступник директора науково-дослідного інституту в Асканії-Новій, директор машинно-тракторної станції.
У 1935—1937 роках — студент Академії соціалістичного землеробства у Москві.
У 1937—1939 роках — в апараті ЦК КП(б)У: завідувач сільськогосподарського відділу ЦК КП(б)У.
У листопаді 1939—1941 роках — заступник народного комісара землеробства Української РСР із тваринництва.
У 1941 році закінчив Дніпропетровський сільськогосподарський інститут.
З липня 1941 року — в Червоній армії, учасник німецько-радянської війни. 31 липня — 1 вересня 1942 року — член Військової Ради 21-ї армії, полковий комісар. 13 вересня 1942 — 1943 року — член Військової Ради 24-ї армії по тилу, полковий комісар. У березні — жовтні 1943 року — член Військової Ради Центрального фронту по тилу, генерал-майор інтендантської служби — генерал-лейтенант. У жовтні 1943 — квітні 1944 року — член Військової Ради Білоруського фронту, генерал-лейтенант. У квітні — травні 1944 року — член Військової Ради I-го Білоруського фронту, генерал-лейтенант. 11 травня 1944[1] — 1945 року — член Військової Ради II-го Українського фронту, генерал-лейтенант.
Стахурський під час війни
До липня 1945 року — заступник голови Радянської контрольної комісії в Угорщині, генерал-лейтенант.
У липні 1945 — 1 вересня 1951 року — 1-й секретар Вінницького обласного комітету КП(б) України. Одночасно до січня 1950 року — 1-й секретар Вінницького міського комітету КП(б) України.
У вересні 1951—1952 роках — слухач Курсів перепідготовки при ЦК ВКП(б).
31 травня 1952 — 29 липня 1955 року — 1-й секретар Полтавського обласного комітету КП України. Був натхненником створення полтавської футбольної команди «Ворскла».
19 липня 1955 — 22 лютого 1957 року — 1-й секретар Хабаровського крайового комітету КПРС.
У травні 1957 — 14 лютого 1961 року — 1-й секретар Житомирського обласного комітету КП України.
Одночасно з червня 1958 року — член Військової ради 8-ї танкової армії Прикарпатського військового округу.
З лютого 1961 року — на пенсії, працював позаштатним членом Партійної Комісії при ЦК КПУ.
