Постачання вантажів підводними човнами під час блокади Мальти — низка заходів, що проводилася військово-морськими силами Великої Британії та інших флотів західних союзників з метою забезпечення підводними човнами обложеного британського острову Мальта за часів Другої світової війни.

З початку воєнних дій з Італією, британському командуванню стало ясно, що постачання Мальти надводними кораблями буде небезпечним, й потребуватиме великих сил за участю бойових кораблів, як З'єднання Н у Гібралтарі, так і Середземноморського флоту в Александрії. З кожної з перелічених баз, перехід торговельних суден на відстань близько 1 000 миль тривав чотири дні, з яких значна частка проводилася в денний час, поза межами британського прикриття з повітря та в радіусі досяжності авіації противника з італійських авіабаз.

Досвід проведення конвоїв наочно проілюстрував небезпеку таких заходів, а з появою німецької авіації на Середземному морі організація поставок необхідного вантажу іншим шляхом стала вкрай необхідною. Реалізація таких ризикованих задач могла виконуватися швидкохідними кораблями або шляхом використання підводних човнів.

Безліч переходів на обложений острів було здійснено підводними човнами, що базувалися на Гібралтарі, Мальті і Александрії на підтримку конвойних операцій на Мальту.

Всі підводні човни що прямували безпосередньо на Мальту або проходили на шляху до Александрії, безсумнівно, перевезли максимум необхідних речей для захисту острова. Однак, через малі розміри даного типу воєнних кораблів, дуже мало могло бути привезене для мешканців острова.

Як наслідок, більш застарілі човні, або ті, що більше не вважалися придатними для оперативного обслуговування, були зняті з патрулювання та спрямовані на виконання задач з доставки найбільш важливих вантажів, що ризиковано було відправляти на Мальту надводними кораблями. Ці підводні човни зазнавали певних змін у конструкційному обладнанні: з них демонтувалися зайві прилади, батареї, озброєння та звільнювалося максимум простору для майна. Зайвий баласт також знімався, а на прикладі човнів «Клайд», «Олімпус» та «Партіан», були навіть розширені люки в корпусі, щоб полегшити завантаження великогабаритних предметів, що доставлялися на острів. У такому імпровізованому вигляді, човни були здатні тільки на перехід до і з острова зі спроможностями вступати в бій у крайньому випадку, через обмеження, що виникали з розміщенням вантажів, пасажирів і зменшенням автономності дії під водою.

Великі підводні човни-постановники мін були, у зв'язку з їх конструкційними особливостями, здатні функціювати як перевізники вантажів без істотних змін, хоча зазвичай вони були позбавлені більшості бойових можливостей під час переходу. Умонтовані на зовнішньої палубі надбудови для розміщення морських мін зовні міцного корпусу використовувалися для перевезення значного об'єму палива і вантажів у герметичній упаковці. Так, у червні 1942, на підводному мінному загороджувачі «Попос», демонтували значну частину акумуляторних батарей, щоб розмістити 14 тонн міді і 4 тонн вантажу; в такому стані човен провів багато переходів без помітних проблем.

• Хронологія мальтійських конвоїв
• Морська блокада
• Битва за Мальту
• Підводні човни U-Boot на Середземному морі
• Підводні човни типу «U»
• Підводні човни типу «Грампус»
• Підводні човни типу «Партіан»

Виноски

Джерела

• THE SUPPLY OF MALTA 1940–1942 /SUPPLIES TO MALTA BY SUBMARINE [Архівовано 20 грудня 2012 у Wayback Machine.]
• MEDITERRANEAN CONVOY OPERATIONS [Архівовано 22 травня 2013 у Wayback Machine.] (London Gazette)