PROFILPELAJAR.COM

Собуза II
Собуза II
сваті Sobhuza II
Народився	22 липня 1899; Сомбодзіd, Шіселвені, Есватіні
Помер	21 серпня 1982 (83 роки); Мбабане, Есватіні
Країна	Есватіні
Діяльність	політик
Титул	король
Посада	Король Свазилендуd
Рід	House of Dlaminid
Батько	Нгаване Vd
Мати	Ломава Ндвандвеd
У шлюбі з	Нтомбіd і Дзелівd
Діти (210)	Мсваті III, MaNtofombi Dlaminid, Tsandzile Dlaminid і Тумбумузі Дламініd
Нагороди
	;
	; ; Медіафайли у Вікісховищі;

Собуза II (також відомий під ім'ям Нкхотфотджені, сваті Nkhotfotjeni^[2], Мона^[3], 22 липня 1899 — 21 серпня 1982) — верховний вождь, а пізніше — король Свазіленду. Собуза правив 82 роки — це найдовший достовірно відомий термін правління в історії людства (94-річне правління фараона Пепі II ставиться під сумнів)^[4]^[5]^[6]. Собуза народився 22 липня 1899 у короля Нгаване V і його дружини (інкхосікаті) Ломави Ндвандве. Нгаване V помер на церемонії інквала, коли Собузі було лише 4 місяці, він був проголошений новим верховним вождем, а регентами при ньому до 1921 року були його бабуся Лаботсібені Мдлулі^[en]^[7] і дядько Малунге^[8]. При Собузі Свазіленд здобув незалежність, в результаті чого Собуза змінив титул на короля країни.

Дитинство

Король (нгвеньяма) Собуза було народжено в королівській резиденції Зомбодзе 22 липня 1899^[9] і став верховним вождем у віці чотирьох місяців^[7]. Перед коронацією у 22 роки Собуза здобув освіту в Національній школі свазі і Лавдейлському інституті (Lovedale^[en]) Східно-Капської провінції ПАР^[9].

Правління

Самостійне правління Собузи тривало понад 60 років і включало визнання незалежності Свазіленду Великою Британією у 1968 році, після чого Собуза став королем країни^[7]. На початку правління Собуза займався проблемами межування землі, викликаними британськими законами 1907: він очолив делегацію до короля Георга V в Лондон і передав йому петицію про повернення земель народу свазі^[10]. У 1929 році він подав прохання про перегляд межування в Таємну раду Великої Британії, проте йому було відмовлено, зважаючи на те, що Закон про іноземні юрисдикції виводив дії адміністрації протекторату з-під британської судової влади^[9].

Роль Собузи в управлінні в колоніальний період була церемоніальною, проте він був впливовою людиною і розглядався як голова свого народу^[9] У 1953 році він відвідав коронацію Єлизавети II^[11].

На початку 1960-х років Собуза відіграв важливу роль у подіях, що призвели до проголошення незалежності країни у 1968 році. Він висловив протест постколоніальній конституції вестмінстерської системи, запропонованої британським урядом, за якою він би став конституційним монархом^[9]. Після цього він створив партію «Національний рух Імбокодво», що отримала всі крісла в парламенті країни на виборах 1967^[9]

Велика Британія визнала його королем у 1967 році, коли Свазіленду було представлено самоврядування. Після проголошення незалежності 6 вересня 1968 Собуза, апелюючи до традиції прямого управління економікою і суспільством, змінив конституцію, розпустив парламент і став абсолютним монархом 12 квітня 1973^[9]^[7]. У 1978 році з'явилася нова конституція, що наказувала повернення до племінних традицій, включаючи формування колегії вибірників з 80 чоловік, яких обирають члени 40 місцевих районів. У правління Собузи економіка країни процвітала завдяки багатим ресурсам Свазіленду^[9]

Старість

Собуза відсвяткував діамантовий ювілей у 1981 році, до цього моменту він успішно відновив роль монарха як головного утримувача влади, що приймає всі рішення^[9]. На початку 1980-х Собуза спробував встановити контроль над бантустаном Кангване в спробі об'єднати всіх свазі, розділених кордонами, проте йому це не вдалося. Собуза II помер 21 серпня 1982 в палаці у Лобамбі, йому було 83 роки.

Правління Собузи тривало 82 роки і 254 дні, що робить його найдовшим в історії. Єдині два монарха, чиє правління могло тривати довше — давньоєгипетський Пепі II і когурьоський Тхеджохо — проте достовірних даних про тривалість їх перебування на троні немає.

Родина

Собуза продовжив звичай одружуватися на декількох жінках, у нього було 70 дружин, які народили йому 210 дітей у період з 1920 по 1970 рік. Станом на 2000 рік з них вижило 97. На момент смерті у Собузи було понад тисяча онуків.^[12]

Нагороди

Гранд-майстер Королівського ордену Короля Собузи II, 1975.
Лицар Ордену Британської імперії, 1966^[13]^[14]^[15].
Кавалер Ордену компаньйонів Олівера Тамбо (посмертно, 2006)^[16].

Примітки

↑ ^а ^б ^в Encyclopædia Britannica
d:Track:Q5375741
↑ Cahoon, Ben. Swaziland. World Statesmen.org. Процитовано 22 лютого 2015.
↑ SNTC. CULTURAL RESOURCES: King Sobhuza II. Архів оригіналу за 2 березня 2015. Процитовано 22 лютого 2015. [Архівовано 2015-03-02 у Wayback Machine.]
↑ Sobhuza II. Student Encyclopedia Britannica.
↑ McWhirter N.. The Guinness Book of Records : [англ.]. — Guinness Superlatives, 1983. — С. 342.
↑ World's Longest Reigning Monarch Dies. The History Channel Australia. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 4 листопада 2015. [Архівовано 2015-09-24 у Wayback Machine.]
↑ ^а ^б ^в ^г Burke's Royal Families of the World, Volume II. London: Burke's Peerage Ltd. 1980. с. 214, 217—218, 270—271, 320. ISBN 0-85011-029-7.
↑ Platter, John (13 серпня 1979). Long Live the King: Sobhuza II of Swaziland Looks Back on 80 Years and 100 Wives. People.com. Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 28 листопада 2013.
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к Spence, J. E. Sobhuza II (1899–1982) rev. Oxford Dictionary of National Biography. Oxford University Press. Процитовано 22 листопада 2013.
↑ Gale Encylcopedia. Sobhuza II. Answers. Процитовано 22 листопада 2013.
↑ Google Books. Sobhuza II. Emmanuel Kwaku Akyeampong, Henry Louis Gates. Процитовано 1 червня 2014.
↑ Swaziland National Trust Commission. Succession In Swazi Kingship. Sntc.org.sz. Архів оригіналу за 25 липня 2001. Процитовано 28 листопада 2013. [Архівовано 2001-07-25 у Wayback Machine.]
↑ Viewing Page 24 of Issue 43854. London-gazette.co.uk. 31 грудня 1965. Процитовано 28 листопада 2013.
↑ Viewing Page 2796 of Issue 38929. London-gazette.co.uk. 2 червня 1950. Процитовано 28 листопада 2013.
↑ Viewing Page 3096 of Issue 34396. London-gazette.co.uk. 11 травня 1937. Процитовано 28 листопада 2013.
↑ The Presidency. The Order of the Companions of O.R. Tambo. Архів оригіналу за 5 листопада 2013. Процитовано 22 лютого 2015. [Архівовано 2013-11-05 у Wayback Machine.]