Слов'янськ-на-Кубані

місто Слов'янськ-на-Кубані
рос. Славянск-на-Кубани
Герб міста Слов'янськ-на-Кубані Прапор міста Слов'янськ-на-Кубані
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Краснодарський край
Муніципальний район Слов'янський район
Код ЗКАТУ: 03 423 000 000
Код ЗКТМО: 03645101001
Основні дані
Час заснування 1806
Статус міста 1958
Населення 64 878[1] (2010)
Поштові індекси 353560
Телефонний код +7 86146
Географічні координати: 45°15′31″ пн. ш. 38°07′29″ сх. д. / 45.258611111111° пн. ш. 38.124722222222° сх. д. / 45.258611111111; 38.124722222222
Відстань
До центру регіону (км):
 - фізична:
 - залізницею:
 - автошляхами:


80
Влада
Вебсторінка adm.slavyansk.ru
Міський голова Дмитро Михайлович Литвиненко
Мапа
Слов'янськ-на-Кубані (Росія)
Слов'янськ-на-Кубані
Слов'янськ-на-Кубані

Мапа

CMNS: Слов'янськ-на-Кубані у Вікісховищі

Слов'янськ-на-Кубані (колишня станиця Слов'янська) — місто на Кубані, районний центр Слов'янського району Краснодарському краю Росії, що розташоване на гирлі Протока. Населення — 64 878 осіб (2010). Залізнична станція Протока на лінії Тимашевськ — Кримськ. Річкова пристань. Бальнеогрязьовий курорт.

Історія

XII століття — на території сучасного міста розташовувалась торгова факторія генуезьких купців Ло-Копа (Копарія).

1747 року — будівництво кримської фортеці Єні-Копил (Новий Копил), пізніше місто Копил.

1806 року — перша згадка про поселення чорноморських козаків у Копильскої поромної переправи (містечко Копил, Копильська переправа, станиця Копильська (Копанська)

1865 року — козацькому поселенню офіційно присвоєно статус станиці на ім'я Слов'янська (на честь Слов'янського гусарського полку, відбувавшого тут прикордонну службу в 1774—1778)

1913 року — будівництво залізниці.

У 1926 році, згідно з переписом українці у Слов'янському районі становили 69,1 % всього населення.

1958 Станиця отримала статус невеликого містечка і ім'я Слов'янськ-на-Кубані (вказівку на місце розташування додано для відмінності від Слов'янська в Україні).

Населення

За переписом 1897 року на станиці проживало 15 167 осіб (7 715 чоловіків та 7 452 жінки)[2]. Розподіл населення за мовою згідно з переписом 1897 року[2]:

Мова Осіб Відсоток
російська 7 652 50,45 %
українська 7 345 48,43 %
вірменська 55 0,36 %
циганська 21 0,14 %
інші 94 0,62 %
Разом 15 167 100 %

Економіка

  • Харчова промисловість: винарня, маслосиробний, рисокруп'яний заводи, птахокомбінат.
  • Легка промисловість: швейна фабрика
  • Виробництво будматеріалів

У районі вирощують зернові (переважно рис), овочі. Плодівництво, квітникарство. Молочно-м'ясне скотарство, свинарство.

Курорт

Бальнеолікарня «Приазов'я», спеціалізується на лікуванні та профілактиці захворювань шлунково-кишкового тракту, опорно-рухового апарату, гінекологічних, шкірних, серцево-судинних захворювань, захворювань центральної і периферичної нервової систем.

Культура, пам'ятки

  • Краєзнавчий музей
  • Музей екології Східного Приазов'я
  • Свято-Успенський собор (1907) за проектом відомого кубанського архітектора А. П. Косякина

У районі — численні кургани.

Релігія

Православ'я

Протестантизм

Освіта

Особистості

В місті народилися:

Примітки

  1. ↑ Численность населения Российской Федерации по городам, поселкам городского типа и районам на 1 января 2010 года — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)
  2. ↑ а б Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г.Распределение населения по родному языку и уездам Российской Империи кроме губерний Европейской России. http://www.demoscope.ru. Демоскоп Weekly. Процитовано 8 жовтня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) (рос.)

Джерела

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Слов'янськ-на-Кубані


Росія Це незавершена стаття з географії Росії.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.