PROFILPELAJAR.COM

Скандинавська мідна марка (швед. Küpfer Mark) — вагова одиниця для країн Скандинавії, яка мала вагу 218,3 гр. і прирівнювалася до ⅔ мідного фунта вагою 327,45 г. З 1620 року вагова марка стала еталоном для карбування мідних монет і довгий час прирівнювалася до срібної марки за Скандинавською біметалевою системою, яка скасувалася у 1776 році.

Історія

Див. Кельнська марка, Любекська марка, Гамбурзька марка, Данська марка, Норвезька марка

Добування міді у Фалуні. Фото з музею гірництва на території копальні

У роки середньовіччя, коли валюта європейських країн закріплювалася коштовними металами, скандинавські держави перетнулися в першу чергу з проблемою нестачі срібла на своїх територіях. З ХІ століття для виготовлення срібних монет у цих державах почала використовуватися кельнська срібна марка. До XVII століття для країн Скандинавії срібні та золоті монети карбувалися на Гамбурзькому монетному дворі. З XIII століття на територіях Шведського лену Даларна, в торговельних центрах Фалуні та Сетері, йшов активний видобуток міді на копальні «Велика Мідна гора» (швед. Stora Kopparberg). Перша письмова згадка про гірничі роботи на цих копальнях, датується 1288 роком. З 1397 року, на початку правління Еріка Померанського було вирішено об'єднати країни Скандинавії в Кальмарську унію з власною структурою управління, але під захистом Данської корони. Також король Ерік обмежив привілеї ганзейців і встановив мито на їхні товари в Зундській протоці. Після розвалу унії марка стає однією з грошових одиниць в усіх державах Скандинавського півострову (окрім територій, що знаходилися під опікою Данії — Фінляндія, Ісландія, Гренландія) і карбується в сріблі. На початку правління короля Швеції Густава I виготовляються перші мідні монети-плити, названими пеннінгами (швед. penningar). З 20-х років XVII століття мідний стандарт стали застосовувати в монетній системі Швеції. Еталоном для виготовлення монет з міді слугувала скандинавська мідна марка вагою 218,3 грамів. Таким чином Швеція намагалася розширити внутрішню економіку та створити дефіцит міді в інших країнах Європи, розраховуючи на попит і велику ціну на цей метал в торгівлі з іншими країнами^[1].

Подвійний грошовий стандарт

У 1620 році шведський король Густав ІІ ухвалив рішення застосувати подвійний грошовий стандарт, використовуючи як для виготовлення мідних монет мідну вагову марку, так і для срібних відповідно срібну. Для карбування мідних монет уряд почав використовувати метал з копальні Стура-Коппарберг. У 1624 році в рудокопальному містечку Сетер було створено монетний двір для карбування мідних монет. У 1625 монетний двір був створений у містечку Нікопінг (швед. Nyköping) та у 1626 році в містечку Арбуга (швед. Arböga). Золото та срібло й далі використовувалося закордонне і карбування монет з коштовних металів діяло довгий час за європейськими стандартами. У 1627 році були викарбувані перші мідні монети грубої форми вирізані з мідних листів. Але перші роки виробництва мідної монети техніка вдосконалювалася. Фрезерування було наступним кроком розвитку техніки. У 1644 році, були виготовлені перші монети-плати, що отримали номінальну назву — далер. 2½ мідних далерів прирівнювалися до 1 срібного далера, а з 1665 і до реформи 1776 року 1 срібний далер став коштувати 3 мідних далери. Найважча плата була вагою в 43,4 фунти (19,7 кг) номіналом в 10 далерів^[2]. Враховуючи велику вагу цих плат (швед. plåt), ними здебільшого розраховувалися з іноземними покупцями під час валютних розрахунків^[1]. У 1689 році за еталон скандинавських вагових одиниць було введено данську срібну марку, яка мала вагу 334,54 гр., таким чином витіснивши за вагою більш ранній еталон для срібла кельнську марку^[3]^[4]. У 1716—1719 роках, під час Великої Північної війни, згідно з указом короля Швеції Карла ХІІ, виготовляли мідні надзвичайні монети (швед. nödmynt) вагою 756 гр. та номінальною вартістю в 1 далер. Але уряд не гарантував цінність нових монет і подібні типи далерів здебільшого використовувалися в дореформений період після війни^[1].

Скасування мідного стандарту

У цілому, подвійний монетний стандарт створював проблеми як для простих громадян, так і держав, що його використовували. Мідь поступово знецінювалася, а співвідношення до срібла з роками ставало невиправданим. У 1776 році королем Густавом ІІІ було проведено монетну реформу, згідно з якою був скасований мідний стандарт, а срібний ріксдалер став головною валютою Швеції.^[5]

Література

P. L. Cottrell, Gerasimos Notaras, Gabriel Tortella Casares. From the Athenian Tetradrachm to the Euro: Studies in European Monetary Integration. Ashgate Publishing, Ltd., 2007 — History — 188 pages.
Ecklund, O.P. & Holmberg, Berta. Copper Coins of Sweden and Coinage of Swedish Plate Money. 1962
Mirkka Lappalainen: Maailman painavin raha: kirjoituksia 1600-luvun Pohjolasta. WSOY, 2006. ISBN 951-0-32185-0.
Heckscher, Eli F. An Economic History of Sweden. 308 р. 1954
Samuelsson, Kurt. 1969. From Great Power to Welfare State. 1969
Weatherford, Jack. The History of Money. CROWN PUBLISHERS, INC. NEW YORK p. 288. 1997 ISBN 0-517-59980-5

Див. також

Далер

Примітки

↑ ^а ^б ^в Heckscher, Eli F. An Economic History of Sweden. 308 р. 1954. S. 88-91
↑ Hans Högmans Släktforskning. LO Lagerqvist och E Nathorst-Böös, 1993
↑ Ersch, Gruber (1887) Allgemeine Enzyklopädie der Wissenschaften und Künste in alphabetischer Reihenfolge
↑ Zweite Section N-H, herausgegeben von August Leskien, Vierzigster Teil, S. 73
↑ Hans Högmans Släktforskning. Sveriges mynthistoria, Kungliga mynkkabinettet, 1945