Синдро́м А́спергера — одне з п'яти загальних (первазивних) порушень розвитку, які характеризуються серйозними труднощами в соціальній взаємодії, а також обмеженим, стереотипним, повторюваним репертуаром поглядів і занять. Синдром іноді називають формою високофункціонального аутизму (тобто аутизму, за якого здатність функціювати відносно збережена).
Особи із синдромом Аспергера в популяції трапляються рідко, й вони не схожі на розумово відсталих, адже володіють, як мінімум, нормальним або ж високим інтелектом, але нестандартними чи слаборозвиненими соціальними здібностями; часто через це їхні емоції та соціальний розвиток, а також інтеграція відбуваються зазвичай пізніше. Синдром часто характеризується також вираженою незграбністю.[6]
Синдром одержав назву на честь австрійського психіатра і педіатраГанса Аспергера (нім.Hans Asperger), який у 1943 році описав спостереження за близько 400 дітьми, що відрізнялися від однолітків відсутністю здібностей до невербальної комунікації, обмеженою емпатією до однолітків і фізичною незграбністю. Сам Аспергер використав термін «аутистична психопатія».[7]
Термін «синдром Аспергера» запропонувала до медичного вжитку англійський психіатр Лорна Вінг (англ.Lorna Wing) у публікації 1981 року[8]. Сучасна концепція синдрому з'явилася у 1981 році[9] і, після періоду популяризації, на початку 1990-х були вироблені діагностичні стандарти.[10] З приводу різних аспектів синдрому все ще залишається багато невирішених питань. Так, невідомо, чи відрізняється цей синдром від високофункціонального аутизму;[11] частково з цієї причини, не встановлена його поширеність.[12] Запропонували взагалі відмовитися від діагнозу «синдром Аспергера», замінивши його на діагноз «хвороба аутистичного спектра» із зазначенням ступеня тяжкості.[13]
Причини виникнення
Точна причина синдрому невідома. Хоча дослідження припускають можливість генетичної бази,[12] але не існує відомої генетичної етіології.[14][15]Нейровізуалізація також не ідентифікує ясної загальної патології.[12] Немає і єдиного лікування, а дані на користь ефективності наявних методів підтримки обмежені.[12] Підтримка має на меті покращення симптомів і функціювання, та спирається на поведінкову терапію, зосереджуючись на специфічних дефіцитах, спрямована на коригування низьких комунікаційних здібностей, нав'язливих або повторюваних рутинних дій і фізичної незграбності.[16] Стан більшості дітей поліпшується у міру дорослішання, але соціальні та комунікаційні проблеми можуть залишитися. Деякі дослідники та особи із синдромом Аспергера вважають правильним розглядати синдром Аспергера як відмінність, а не інвалідність, яку треба лікувати.[17][18]
У масовій культурі
У кіно
У серіалі «Медики Чикаго», кардіохірург доктор Лейтем, якого грає актор Ато Ессонда, має синдром Аспергера.
У 2009 році вийшов повнометражний мультфільм«Мері та Макс» про 8-річну дівчинку з Австралії та 44-річного чоловіка з Нью-Йорка із синдромом Аспергера. Вони листуються впродовж 18 років.
У фільмі «У космосі почуттів не буває» (швед.«I rymden finns inga känslor») (2010) 18-річний Симон з синдромом Аспергера шукає нову подругу для свого старшого брата.
У венесуельській теленовелі «Ідеальна жінка» (Venevision, 2010) у головної героїні Мікаели Гомес діагностовано синдром Аспергера.
У британській короткометражці «Мовчазні речі» («Silent Things») головний герой Джек — хворий на синдром Аспергера, а його подруга — має аутизм.
Стрічка «Адам» («Adam») розповідає про взаємини між молодим чоловіком, хворим на синдром Аспергера, та його сусідкою.
У фільмі «Джейн хоче хлопця» («Jane Wants a Boyfriend») Режисер: Вільям Салліван; Дата виходу: 11 листопада 2015 року. Сумна(?) історія про життя дівчини з синдромом Аспергера. Вона пробує знайти собі хлопця за допомогою старшої сестри.
2015 року вийшла кінострічка «Відпадний препод 2» (нім.Fack ju Göhte 2), де один з учнів пана Мюллера мав синдром Аспергера.
У фільмі «Смак чудес» герой із синдромом Аспергера закохується.
У фільмі «Тіло і душа» (угор.Testről és lélekről) — 2017 року, поставленому режисеркою Ільдіко Еньєді, головна героїня має синдром Аспергера.
Корейський фільм «Людина з планом» (англ.The Plan Man), 2014 р. — романтична комедія. Синдром Аспергера має головний герой.
Фільм Сніговий пиріг (англ.Snow Cake), 2006 р., реж. Марк Еванс. Синдром у головної героїні. Фільм демонструвався й обговорювався на ІІ Міжнародній конференції з проблем аутизму в Уельсі.
У фільмі «Нічний портьє» (2020) Майкла Кристофера про портьє-аутиста, що став свідком вбивства.
«Темпл Грандін» — американський біографічний драматичний фільм 2010 року, присвячений Темпл Грандін — жінці з аутизмом, що здійснила революцію в практиці гуманного поводження з худобою на тваринних ранчо і скотобійнях.
Один з героїв серіалу «Юристи Бостона» Джеррі Есперсон (Крістіан Клеменсон) має синдром Аспергера. Джеррі часто тримає руки на стегнах, підстрибує і гарчить. Попри дивну поведінку, він — талановитий юрист і справжній професіонал у сфері фінансового права.
У серіалі «Батьківство» (Parenthood, 2010) один із головних героїв дізнається, що у його сина синдром Аспергера.
В американському серіалі «Анатомія пристрасті» (інша назва «Анатомія Грей») синдром Аспергера має кардіохірургиня Вірджинія Діксон.
У канадському серіалі «Регенезіс» один з головних героїв біохімік Боб Мельников (Дмитро Чеповецький) має синдром Аспергера.
В американському телесеріалі «Вплив» одна з героїнь — злодійка Паркер має деякі ознаки, притаманні синдрому Аспергера.[19]
Синдрому Аспергера присвячена восьма серія п'ятнадцятого сезону анімаційного серіалу «Південний Парк» («South Park») «Ass Burgers».
У телеситкомі«Спільнота» («Community»), один з головних героїв, Ебед, регулярно виказує ознаки синдрому Аспергера, іноді навіть переходячи в стан, близький за симптомами до аутизму.
В аніме-серіалі «Sakurasou no Pet na Kanojo» (укр.«Кішечка із Сакурасо») у головної героїні, Масіро Сііни, всі ознаки синдрому Аспергера. Вона не тільки не вміє налагоджувати стосунки з оточенням, але й навіть не може повноцінно доглядати за собою. Утім, вона — геніальна художниця.
У дансько-шведському серіалі «Міст» синдром Аспергера у головної героїні, офіцерки шведської поліції Саги Нурен.
В українському серіалі «Новенька», який вийшов у 2019 році, один з героїв — маленький син Анатолія Огнієвського, директора елітної школи, має синдром Аспергера.
У новелі американської письменниці Кетрін Ерскін «Пересмішник» (2010) головна героїня, маленька дівчинка Кейтлін, має синдром Аспергера.
У головної героїні трилогії «Міленіум»Стіга ЛарссонаЛісбет Саландер підозрюється подібне захворювання. Однак остаточний діагноз їй так і не поставили. Вона не змогла закінчити школу. У 12 років вона потрапила до лікарні для душевнохворих. Коли вона виписалася звідти, її визнали недієздатною. Але попри це вона володіє фотографічною пам'яттю і є однією з найкращих хакерів у Швеції.
У романі «Vremena Goda» Анни Борисової (один з псевдонімів Григорія Чхартишвілі) синдром Аспергера має персонаж, якого звати Емен.
У романі-трилері «Дружина мого чоловіка» письменниці Джейн Коррі синдром Аспергера мають три персонажі — Деніела, Тома та Джо.
2017 року у видавництві «Віват» вийшла книга Марка Лівіна «Ріки та дороги», де головний герой Матвій має синдром Аспергера, окрім того, описаний внутрішній шлях «подолання» хлопцем своїх страхів.
У суспільстві
Синдром Аспергера, ймовірно має відомий винахідник і бізнесмен Ілон Маск. Він повідомив про це у шоу Saturday night у 2021 році.[21]
Ентоні Гопкінс, відомий голлівудський актор зізнався, що в 70 років йому діагностували синдром Аспергера. В юності йому було важко вчитися через дислексію.
Ґрета Тунберг — шведська еко-активістка, що виступає за протидію глобальному потеплінню та зміні клімату.
↑Klin A, Pauls D, Schultz R, Volkmar F (2005). Three diagnostic approaches to Asperger syndrome: Implications for research. J of Autism and Dev Dis. 35 (2): 221—34. doi:10.1007/s10803-004-2001-y. PMID15909408.
↑National Institute of Neurological Disorders and Stroke (NINDS) (31 липня 2007). Asperger syndrome fact sheet. Архів оригіналу за 21 серпня 2007. Процитовано 24 серпня 2007. NIH Publication No. 05-5624.
↑Clarke J, van Amerom G (2007). 'Surplus suffering': differences between organizational understandings of Asperger's syndrome and those people who claim the 'disorder'. Disabil Soc. 22 (7): 761—76. doi:10.1080/09687590701659618.
↑Baron-Cohen S (2002). Is Asperger syndrome necessarily viewed as a disability?. Focus Autism Other Dev Disabl. 17 (3): 186—91. doi:10.1177/10883576020170030801. A preliminary, freely readable draft, with slightly different wording in the quoted text, is in: Baron-Cohen S (2002). Is Asperger's syndrome necessarily a disability?(PDF). Cambridge: Autism Research Centre. Архів оригіналу(PDF) за 17 грудня 2008. Процитовано 2 грудня 2008.