Муніципалітет розміщений на відстані[2] близько 45 км на північний схід від Парижа, 80 км на південь від Ам'єна, 45 км на південний схід від Бове.
Історія
Заснування міста
Місто Санліс розміщене на пагорбі між двома річками Онет і Нонет, які в стародавні часи виходячи з берегів перетворювалися на великі болота. А густі і переповнені дичиною ліси, гарантували безпеку і засоби для існування. Вже тоді існували основні шляхи, що простягалися з півночі на південь і зі сходу на захід, сприяючи торгівлі. Після римського завоювання, вдале розміщення містечка посприяло будівництву, а потім і розвитку великого міста Оґустомаґус (лат.Augustomagus, дос. «ринок Августа»).
План вулиць цього міста геометрично нагадує типове розташування римського військового табору. Особливо це помітно в кварталі Святого Вінсента, де знаходиться українська церква і Абатство Святого Вінсента, засноване Анною Ярославною у 1060 році.
Це гало-римське місто процвітало протягом трьох століть, перш ніж було розгромлене вторгненнями, а можливо навіть і громадянськими війнами, про які ми нічого не знаємо. Після довгого перебування в нестабільній ситуації, жителі вирішили побудувати фортецю. Вона має двоє вхідних воріт і захищена 30-ма вежами, а також оточена широким ровом. Ця фортеця ніколи не була переможеною і стала захистком для мешканців протягом майже тисячоліття.
Середньовіччя
З 1000 року і протягом тривалого часу місто проживало в мирі, що сприяло швидкому розвиткові. Для забезпечення населення, що збільшувалося, почали вирубувати ліси та осушувати болота, і таким чином розширювати територію міста.
Завдяки торгівлі, ремісництву і виноградарству, a також завдяки різноманітним адміністративно-правовим заходам, що проводилися поважними жителями міста, Санліс процвітав аж до XIV століття. Основним ремеслом у кварталі Святого Вінсента було виробництво тканин з вовни, цим люди займалися недалеко від річки, у південно-східній частині міста. Припускають, що це заняття сприяло виживанню близько 4 — 5 тисяч мешканців.
27 вересня 2013 року українська Єпархія святого Володимира в Парижі на чолі з єпископом Борисом (Ґудзяком) придбала церкву в Санлісі поряд із Абатством святого Вікентія. З листопада 2013 вона функціонує як церква УГКЦ страстотерпців Бориса і Гліба, рідних дядьків Анни. При храмі діє культурний центр Анни Ярославни. Церква придбана за 203 тисячі євро, які були пожертвувані українцями з України, Франції, Англії, Сполучених Штатів, Канади. На ремонт та облаштування піде близько 1,5 мільйона доларів США — церква майже століття не діяла як храм, а була в приватній власності. 16 листопада двері новопридбаного храму відкрили для всіх, відслужили урочисту Архиєрейську Літургію та пом'янули померлих від Голодомору 1932–1933 років[4].
2010 року серед 10 658 осіб працездатного віку (15—64 років) 8108 були активними, 2550 — неактивними (показник активності 76,1%, у 1999 році було 75,0%). З 8108 активних мешканців працювало 7413 осіб (3940 чоловіків та 3473 жінки), безробітними було 695 (336 чоловіків та 359 жінок). Серед 2550 неактивних 988 осіб було учнями чи студентами, 709 — пенсіонерами, 853 були неактивними з інших причин[8].
У 2010 році в муніципалітеті числилося 6507 оподаткованих домогосподарств, у яких проживали 15582 особи, медіана доходів становила 23 030 євро на одного споживача.[9]
↑Base chiffres clés : emploi - population active 2010 [Базові показники: зайнятість та активність населення 2010 року] (фр.) . INSEE. Процитовано 15 листопада 2013. (наближені дані, тимчасова зайнятість 1999 року врахована частково)
↑Revenus fiscaux des ménages en 2010 [Оподатковані доходи домогосподарств у 2010 році] (фр.) . INSEE. Процитовано 18 жовтня 2013. Діти та онуки які проживали у двох місцях враховані як 0,5 особи в обох місцях проживання. Перша особа у домогосподарстві це один особоспоживач (ОС), інші дорослі — по 0,5 ОС, діти до 14 років — по 0,3 ОС.
.jpg)
.svg){kind=small}
